Читати книгу - "Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Славну Геракла міць — на світ породила Алкмена
Після обіймів палких із Зевсом, що хмари збирає.
Славний кульгавець Гефесг із-поміж Харит наймолодшу
Взяв за дружину собі — квітучої вроди Аглаю.
Злотоволосий бог Діоніс — обрав Аріадну
Ясноволосу, Мíноса доньку, вроду квітучу, —
Зевс їй безсмертя подарував і молодість вічну.
/950/ Гебу — Алкмени син, міць Геракла, обрав струнконогу
Після преславних звитяг — своїх трудів стогінливих,
Зевса великого доньку і Гери у злотих сандалях, —
І на Олімпі, що снігом укритий, живе тепер з нею,
Щасний, бо серед богів на діла великі спромігся, —
От і живе без турбот і без старості дні нескінченні.
Гелію, Сонцю невтомному, Океаніда славетна,
Донька Персея, Кірку і владаря зродила, Еета,
А волóдар Еет, син промінного Гелія, Сонця,
З волі богів — дочку кругойдучого Океана
/960/ Прекраснолицю Ідíю узяв собі за дружину.
Ця — дочку народила йому, струнконогу Медею,
Бо ж і вона піддалася жазі — золотій Афродіті.
Нині вам радості зичу[94] — усім, хто живе на Олімпі,
І островам, суходолам, й солоному морю між ними.
Нині вславляйте, солодкомовні Музи з Олімпу,
Доньки Зевса-егідодержця рід весь богинь тих,
Що з умирущими пристрасть свою поділивши мужами,
Богоподібних дітей, невмируще зродили потомство.
Плутоса[95] славна поміж богинь народила Деметра,
/970/ Що у любовній жазі із Ясоном зійшовшись на ложі
На перелозі, зоранім тричі, де Крит урожайний, —
Доброго бога, який суходолами й морем широким
Бродить; кого б не зустрів, хто б до рук йому не потрапив, —
Робить багатим того — примножує добра всілякі.
А золотої донька Афродіти[96], Гармонія ніжна,
Кадмові милу Іно, і Семелу й Агаву зродила,
І Автоною, яку Арістей взяв буйноволосий,
І Полідору — у Фівах, стіною оточених гарно.
А Океана дочка — Хрисаорові, сильному духом,
/980/ З ним поєднавшись із волі богині, що золотом сяє,
Калліроя, на світ привела моцаря Геріона[97] —
Сила Геракла вклала й його, найдужчого з люду,
Через повільні корови, ген-ген в острівній Ерітії.
Еос Тіфонові володаря ефіопів зродила[98] —
Мемнона міднооружного, й владного Ематіона.
А красуневі Кефалу — вона Фаетона зродила,
Світлого, дужого, до Олімпійців подібного мужа.
Він, ще веселе хлоп’я, був у цвіті дитинного віку,
Ніжному цвіті, а вже Афродіта усміхолюбна
/990/ Раптом забрала його у свої хороми священні,
Де — й за сторожа він, нічне божество, у богині.
Доньку ж Еета, волóдаря, Зевсового вихованка,
З волі безсмертних богів син Есона викрав у батька,
По стогінливих трудах багатьох, до яких його змусив
Пелій, пихатий владáр, зухвалець, що зневажає
Волю богів і на будь-який злочин іде без вагання.
Тож, натрудившись, Есона[99] син прибув до Іолку
Бистрим судном[100], а з ним діва промінноока,
Що за жону собі взяв, розквітлу пишно при ньому.
/1000/ Оволодів нею пастир мужів, Ясон, — і Медея
Сина зродила йому. Син Філіри, Хірон[101], його в горах
Виховав. Так і збулось, що Зевс великий намислив.
З дочок Нерея, старця морського, богиня Псамата
Фока на світ привела, з Еаком зійшовшись, з веління
Золотом сяючої Афродіти. Тетіду ж Пелей взяв
Сріблястоногу, й сина вона народила, Ахілла,
Що прориває ряди списоборців, серце левине.
А Кітерея, в чудовім вінку, з Анхісом-героєм,
Після обіймів палких на яристих, лісом порослих
/1010/ Іди верхів’ях славного сина зродила — Енея.
Кірка, Гелія донька, що роджений Гіперіоном,
Із Одіссеєм, що горя зазнав, у любові зійшовшись,
Агрія спершу й Латина[102] зродила, завзятих і славних,
І Телегона — жагу їй влила золота Афродіта.
Ген, де далекі святі острови ті обидва владають
Людом тирренським[103] усім, що славу має велику.
Ще й Каліпсо, між богинь — богиня, із Одіссеєм
Двох — Навсітоя і Навсіноя — в любові зродила.
Ось ті, що смертних мужів прийняли на ложе і з ними,
/1020/ Хоч і безсмертні, богоподібне зродили потомство.
Нині ж мені рід жінок оспівайте, солодкоголосі
Музи з Олімпу, доньки Кроніда-егідодержця[104].
Роботи і дні
Музи з Піерії[105], що своїм співом даруєте славу, —
Зевса, батька свого, завітавши сюди, оспівайте;
Це ж бо з волі його[106] — умирущих навідує слава,
Як і неслава: то їх уславлюють, то — забувають.
Легко слабкого він покріпить, ослабить — міцного,
Славному легко слави уйме, дрібного — звеличить,
Легко зухвальця пригне, похилому плечі розправить —
Зевс, що у небі гримить і живе у вишніх палатах.
Слухай і приглядайсь, і суди, що почуєш, по правді,
/10/ Чисту-бо правду, Персе, тобі я казати намислив.
Не одного лиш, а двох є родів Еріди[107] на світі.
Хто із умом — одну з тих богинь похвалить, напевно,
Другу — зневажить, стоять-бо вони на різних засадах:
Війни живить одна, до сварні заохочує, підла,
Отже, любити її й не помислить жодна людина —
З волі богів шанують хіба що ту злобну Еріду.
Другу, старшу, — Ніч породила, окутана в темінь,
І помістив її вишній Кронід, що етер посідає,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла», після закриття браузера.