Читати книгу - "Стів Джобс"

Коли вони дісталися Стамбулу, Стів найняв професора історії, щоби той провів екскурсію для їхньої родини. Наприкінці дня вони пішли в турецьку баню, де лекція професія подарувала Джобсу прозріння, яке стосувалося глобалізації молоді.

То було для мене справжнім відкриттям. Ми всі були в цих мантіях, і нам подали турецьку каву. Професор пояснив, що кава готувалася геть не так, як у інщих місцях, і тут мене осінило: «Яке з біса кому діло?».

Та підліткам, навіть у Туреччині, до дупи та турецька кава. Весь день я спостерігав за молодими людьми в Стамбулі. Вони пили те саме, що будь-які інші підлітки в цілому світі, і носили одяг, який виглядав точнісінько так само, як той, що ми купили в Gap, і всі вони користувалися мобільними телефонами. Вони були такими ж, як і інші підлітки будь-де. Мене вразила думка, що для молодих людей цілий світ - однаковий. Коли ми випускаємо продукти, то вже немає чогось такого, як турецький телефон, чи то музичний програвач, який молоді люди в Туреччині хотіли би бачити відмінним від інших плеєрів, котрі використовуються в інших країнах світу. Тепер ми просто один світ.

Натхненний радістю від круїзу, Джобс зайняв себе тим, що почав креслити проект яхти, яку він мріяв побудувати одного дня, а потім постійно щось перемальовував у ньому. Коли у 2009-му хвороба повернулася, Стів майже відмовився від цієї ідеї.

— Я не думав, що житиму до того часу, коли її зроблять, - пригадував він. — Але це мене страшенно засмутило, і я вирішив, що навіть працювати над дизайном було приємно, і, може, я таки доживу до того часу, як її побудують. Якщо я припиню роботу над яхтою, а потім проживу ще два роки, то пошиюсь у дурні. Тож я продовжу'-вав працювати над проектом.

З’ївши омлети в кафе, ми повернулися до його будинку, і він показав мені всі моделі й архітектурні рисунки. Як і слід було очікувати, запланована яхта була елегантною та мінімалістською. Тикові палуби були ідеально гладкими й не заплямовані ніяким спорядженням. Як і в магазині Apple, вікна кабіни вражали розмірами — майже від підлоги до стелі, і основна житлова площа була спланована так, щоби стіни були скляними, 12,4 метра завдовжки та 3,1 метра заввишки. Він найняв головного інженера магазинів Apple, щоби той розробив для нього спеціальне скло, яке могло би забезпечити структурну підтримку.

На той час яхту вже конструювала нідерландська фірма, яка виконувала будівництво яхт по проекту замовника, Feadship, але Джобс продовжував бавитися з дизайном.

— Знаю, що може так статися, що я помру й залишу Лорін напів-збудовану яхту, - сказав він. — Але я мушу продовжувати робити це. Якщо я не продовжуватиму, то означатиме, що я от-от помру.

Вони з Пауел мали святкувати свою двадцяту річницю шлюбу через декілька днів, і він визнав, що не завжди цінував її так, як вона того заслуговувала.

- Мені дуже пощастило, тому що, одружуючись, ти не знаєш, у що вступаєш, — сказав він. — У тебе є якесь інтуїтивне відчуття. Я не міг би зробити вдалішого вибору, оскільки Лорін не лише розумна й вродлива, але також виявилося, що вона дуже хороша людина.

На якусь мить йому на очі набігли сльози. Стів говорив і про інших жінок, із якими колись зустрічався, зокрема про Тіну Редс, але сказав, що зрештою зупинився на найкращій людині. Він також роздумував про те, наскільки егоїстичним і вимогливим бував сам.

— Лорін доводилося справлятися з цим, а також із тим, що я захворів, - сказав він. - Я знаю, що життя зі мною — аж ніяк не льодяник на паличці.

Серед його егоїстичних звичок було те, що він часто не пам’ятав про річниці й дні народження. Але цього разу він запланував влаштувати дружині несподіванку. Вони одружилися в готелі «Авані» в Йосеміті, і він вирішив повезти Лорін туди на їхню річницю. Але коли Джобс зателефонував до готелю, всі місця були зарезервовані. Тож він попросив адміністрацію готелю звернутися до людей, які зарезервували номер, у якому вони з Пауел колись зупинялися, і попросив їх поступитися.

- Я запропонував заплатити за ще одні вихідні, - пригадував Джобс, — а той чоловік був дуже приємним і відповів: «Двадцять років! Забирайте, будь ласка, номер ваш».

Він знайшов світлини з весілля, які зробив друг, і замовив друк цих знімків на тлустому картоні великого розміру й помістив їх у елегантну коробку. Понишпоривши в своєму iPhone, Стів знайшов нотатку, яку написав, шоби покласти разом зі світлинами, й прочитав її вголос.

Ми не знали багато одне про одного двадцять років тому. Нас вело шосте чуття; ти вибила землю мені з-під ніг. Коли ми одружувалися в «Авані», надворі сипав сніг. Минули роки, народилися діти, було багато хорошого, було складно, але ніколи не було зле. Наша любов і взаємоповага залишилися з нами й зміцніли. Ми пройшли стільки всього разом і зараз повернулися туди, звідки почали свій шлях двадцять років тому, - старшими, мудрішими, зі зморшками на наших обличчях і серцях. Тепер ми знаємо багато житейських радощів, страждань, таємниць і дивовиж, і все ж ми тут, удвох. Знаєш, мені так і не вдалося зіпнутися на ноги.

До кінця читання він плакав так, шо не міг себе контролювати. Коли він трохи зібрав себе докупи, то зауважив, що також підготував підбірки світлин для кожного зі своїх дітей.

— Подумав, що їм може бути приємно побачити, що я був колись молодим.

і Cloud

у 2001 році Джобс мав таке бачення: персональний комп’ютер слугуватиме «цифровим центром» для різноманітних пристроїв, як то музичні плеєри, відеомагнітофони, телефони й таблетки. Це зіграло на руку компанії Apple при створенні інтегрованих продуктів, простих у використанні. Таким чином компанія змінила свій статус із нішової комп’ютерної компанії високого технічного рівня на найбільш вартісну технологічну компанію в світі.

До 2008 року Джобс розробив стратегічне бачення щодо наступної хвилі цифрової ери. В майбутньому, як він вірив, настільний комп’ютер уже не буде слугувати цифровим центром для вашого контенту. Весь контент переміститься «на хмарку». Іншими словами, ваш контент буде зберігатися на віддалених серверах, якими управлятиме компанія, котрій