Читати книгу - "Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі"

обмеження, що дасть більше інструментів прибрати ще більше

обмежень, і так далі. Оригінальна програма, чи що там у них, зрештою затопить нав’язану. Вони поміняються ролями.

Боббі нахилилася й повернула голову на кілька градусів

праворуч. Вона говорила тихо, але в її голосі вчувалася лють, гучніша за будь-який крик.

— То якщо вони випустять ці штуки на Марсі, то побудуть

трохи солдатами, як та перша. А потім почнуть викидати бомби, як та ваша. А згодом вони перетворять Марс на Ерос?

— Ну, гірше, ніж Ерос, — відповів Пракс. — У будь-якому

пристойному марсіянському місті на порядок більше людей, аніж було на Еросі.

Усі замовкли. Монітор показував, як камера з костюма Боббі

дивиться на заповнене зірками небо і на військові кораблі, що

нищили один одного на орбіті.

— Мені треба відправити кілька повідомлень, — озвалася

Авасарала.

* * *

зможете їх контролювати, — казала Авасарала. — Джулс-П’єр

Мао продав вам кота в мішку. Я розумію, чому ви тримали це

у таємниці від мене, і думаю, з цим лоханулися, але облишмо.

Тепер то не має значення. Просто не натискайте червону

кнопку. Чуєте, кажу? Не натискайте. На вас лежатиме особиста

відповідальність за найсмертоносніший пройоб в історії

людства, а я на кораблі з Джимом, курва, Голденом, тож куди

падати ще нижче.

Тривалість запису показувала майже пів години. До нього був

прикріплений запис камери спостереження на «Росинанті»

з його зайцем. Довелося вирізати п’ятнадцятихвилинну лекцію

Пракса, коли той почав розповідати, як його доньку перетворять

на солдатку з протомолекули, і цього разу залився слізьми.

Авасарала, як могла, спробувала переказати основні деталі, але

була не зовсім певна в подробицях. Подумала, чи не долучити до

цього Майкла-Джона, але вирішила не робити такого. Що

менше людей знає, то краще.

Відправила повідомлення. Знаючи Еррінрайта, він не

відповість одразу. Годину-дві зважуватиме її слова й відпише, коли вона вже трохи скипатиме.

Лишалося сподіватися, що він виявить здоровий глузд. Він

мусить.

Авасарала потребувала сну. Вона відчувала, як втома неквапно

висмоктує з неї думки, сповільнює, але щойно прилягла, відпочинок здався таким самим недосяжним, як і дім. Як

Арджун. Їй захотілося записати повідомлення і для нього, але

тоді її відчуття ізольованості лише посилиться. Через годину

вона піднялася й помандрувала коридорами. Тіло підказувало

їй, що була північ або по ній, і будь-яка активність на борту —

музика, що дзвенить із майстерні, гучна розмова між Голденом

й Алексом про ремонт електроніки, навіть те, як Праксідайк

наодинці сидить на камбузі, вочевидь пораючись біля черешків

гідропоніки — сюрреалістично відлунювала пізнім вечором.

Вона міркувала, чи не відправити ще одне повідомлення

Саузеру. До нього затримка буде меншою, а їй не терпілось

отримати бодай якусь відповідь. Утім, відповідь надійшла не

у формі повідомлення.

— Капітане, — покликав Алекс відкритим каналом. —

Піднімись на командну палубу й поглянь на це.

Щось у його голосі підказало Авасаралі, що питання не

стосувалося ремонту. Вона підійшла до ліфта саме тоді, як на

ньому піднявся Голден, і, не чекаючи, полізла драбиною. Не

одна вона прийшла на заклик. Боббі сиділа у кріслі другого

пілота й дивилася з Голденом на той самий екран. На екрані, блимаючи, прокручувалися тактичні дані, й десятки яскраво-червоних цяток змінили положення. Вона не розуміла більшу

частину побаченого, але суть була очевидна. Винищувачі

перестали чекати.

— Гаразд, — сказав Голден. — Що у нас?

— Усі земні винищувачі летять на повному. Шість g, — відповів

Алекс.

— Вони летять на Іо?

— Якби ж то!

Це й була відповідь Еррінрайта. Жодних повідомлень. Жодних

перемовин.