read-books.club » Фентезі » Ловець снів 📚 - Українською

Читати книгу - "Ловець снів"

195
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Ловець снів" автора Стівен Кінг. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 181 182 183 ... 191
Перейти на сторінку:
марить.

— Даддітс, можливо, й мертвий, а ось Генрі — ні. За нами женуться люди, Джонсі. Погані люди. Ти їх чуєш? Знаєш, де вони?

Лежачи на холодній, усипаній листям підлозі, Джонсі похитав головою.

— Боюсь, я повернувся до стандартних п’яти чуттів. Екстрасенсорне сприйняття відійшло зовсім. Данайці можуть приносити дари, але потім, як індіанці, забирають їх назад. — Він розсміявся. — Чорт, за такі жарти мене можуть з роботи вигнати. Невже ти все ще хочеш узяти й пристрелити мене?

Овен звернув на останнє питання не більше уваги, ніж на семантичні відмінності між словами «пиздець» і «офігенсько». Курц наближався — ось у чому зараз потрібно було розібратися. Він не чув шуму мотора, але такий снігопад заглушував усі звуки, крім хіба що дуже гучних, як постріли, наприклад.

— Мені потрібно повернутися на трасу, — сказав він. — Залишайся тут.

— У мене є вибір? — відповів Джонсі й стомлено заплющив очі. — Господи, як би мені хотілося повернутись у свій теплий, затишний кабінет. Ніколи не думав, що скажу таке, але от сказав.

Овен розвернувся і, ковзаючи та спотикаючись, збіг сходами. Унизу він дивився на ліс обабіч стежки, але не надто уважно. Якщо Курц і Фредді залягли в лісі, десь між ним і «Хаммером», усе одно він навряд чи встигне їх помітити вчасно, щоб зробити що-небудь. Можна побачити сліди, але до того часу він настільки наблизиться до них, що ці самі сліди виявляться останнім , що він узагалі побачить. Залишилося сподіватися, що вони ще не встигли сюди дістатись. Довіритися старенькій фортуні, чому ні? Він багато разів потрапляв у найкрутіші халепи, і старенька фортуна завжди йому допомагала. Може, й цього разу…

Перша куля вдарила його в живіт і відкинула назад, випнувши дзвоном спину його куртки. Він ледь присів, щоб не впасти й не впустити «МР-5». Болю не було, відчуття таке, ніби отримав потужний удар нижче пояса великою боксерською рукавичкою на руці підлого супротивника. Друга куля чиркнула по голові, обпекла шкіру, немов на відкриту рану хлюпнули спиртом. Третій постріл влучив у праву верхню частину грудей, і це був повний атас — ноги його підкосилися, руки випустили карабін. Сил піднятися не залишилось.

Що там казав Джонсі? Про те, що тому, хто врятував світ, платять у традиційний спосіб. Загалом, не так уже й погано: Ісус он помирав шість годин, та ще й під прибитою нагорі табличкою зі знущальним написом, не кажучи вже про те, що коли настав час коктейлів, йому піднесли крутий розчин оцту.

Він лежав на краю вкритої снігом стежки, немов крізь туман чуючи якісь крики, не свої. Звук був такий, ніби волала якась гігантська розсерджена блакитна сойка.

«Це орел», — подумав Овен.

Йому вдалося зробити вдих, і, хоча у видиху було більше крові, ніж повітря, він зумів піднятися на ліктях. І побачив дві постаті, які виринули з-за заростей беріз і сосен, пригинаючись, як під час бойової атаки. Один кремезний, широкоплечий, другий — худорлявий, сивоволосий, аж світиться від радості. Джонсон і Курц. Бульдог і гончак. Отже, фортуна відвернулася. Зрештою, колись фортуна так чи інакше відвертається.

Курц став біля нього на коліна, блискаючи очима. В одній руці він тримав паперовий трикутник, зроблений із газетного аркуша, потертий і трохи пом’ятий від довгого перебування в задній кишені Курца, але все ж цілком упізнаваний. Паперовий капелюх. Ковпак блазня.

— Не пощастило, друже, — зронив Курц.

Овен кивнув. Що правда, то правда. Дуже не пощастило.

— Бачу, ви знайшли час зробити мені подаруночок.

— Знайшов. Але ти принаймні зробив, що хотів? — Курц показав підборіддям на приміщення опори.

— Дістав його, — насилу вимовив Овен. Рот заповнився кров’ю, він виплюнув її, спробував знову вдихнути й почув, що більша частина повітря з присвистом вийшла з нового отвору в його тілі.

— Що ж, — благодушно мовив Курц, — добре те, що добре закінчується, чи не так?

Він обережно примостив капелюх на голову Овена. Кров одразу ж почала вбиратися в папір і поповзла вгору, пофарбувавши червоним примітку про НЛО.

Десь над водосховищем знову пролунав крик. Можливо, з одного з острівців, які насправді були верхівками пагорбів і колись височіли над затопленою рівниною.

— Це орел, — повідомив Курц і плеснув Овена по плечу. — Вважай себе щасливчиком, хлопчино. Господь послав тобі вісника війни, щоб він заспівав тобі…

Голова Курца вибухнула фонтаном крові, мозку й кісток. Овен устиг побачити останній вираз у блакитних, облямованих білими віями очах чоловіка — вражена невіра. Постоявши трохи на колінах, Курц повалився ниць тим, що залишилося від його обличчя, на сніг. Позаду нього стояв Фредді Джонсон, карабін його ще був піднятий, із дула струмував димок.

«Фредді», — спробував сказати Овен, але не зміг вимовити ані звуку. Однак Фредді кивнув, мабуть, прочитавши по губах.

— Не хотів, але цей покидьок збирався зробити те саме зі мною. Це й без читання думок було зрозуміло. Після стількох років.

«Закінчуй уже», — спробував сказати Овен, і Фредді знову кивнув. Можливо, Фредді все ж зберіг якусь крихту цієї чортової телепатії.

Овен згасав. Утомлений і знесилений. На добраніч, милі дами, на добраніч, Девіде, на добраніч, Чете. Спи, милий принце[235]. Він ліг спиною на сніг, і це було все одно що впасти в найм’якшу пухову перину. Звідкись здалеку знову долинув крик орла. Люди зазіхнули на його територію, потривожили сніговий осінній спокій, але ось-ось вони підуть, і водосховище знову буде лише в його владі.

«Ми були героями, — думає Овен. — Будь я проклятий, якщо це не так. Хрін з нею, з твоєю шапкою, Курце, ми були ге…»

Він так і не почув останнього пострілу.

30

Пролунав іще один постріл, і знову запанувала тиша. Генрі сидів на задньому сидінні «Хамві» поруч із мертвим, намагаючись вирішити, що робити. Шансів на те, що вони перестріляли один одного, мало. Шансів на те, що хороші хлопці — поправка, хороший хлопець — перестріляв поганих, ще менше.

Коли Генрі дійшов цього висновку, першим його бажанням було скоріше вискочити з «Хаммера» і сховатись у лісі. Але тут він глянув на сніг («довіку б цього снігу не бачити», — подумав він) і відмовився від цієї думки. Якщо Курц, чи хто там був із ним, повернеться в найближчі чверть години, сліди все ще буде виразно видно. Їм залишиться просто йти по ланцюжку і пристрелити його, як скаженого пса. Або тхора.

«Отже, добудь зброю. І пристрель їх першим».

Це

1 ... 181 182 183 ... 191
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ловець снів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ловець снів"