Читати книгу - "Новітнє вчення про тлумачення правових актів"

№ 727. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 № 507// ОВУ. — 2000. — № 12. — Ст. 461. ">[365]. Ця постанова була доповнена постановою Кабінету Міністрів від 19 березня 2008 р. № 222. Було встановлено, що «суб’єкт малого підприємництва, який згідно з абзацом другим частини першої статті 6 не є платником податку на додану вартість, у разі здійснення операцій з імпорту товарів на митну територію України сплачує податок на додану вартість у визначеному Законом України «Про податок на додану вартість» порядку». Цим положенням згаданий Указ не роз’яснюється, а доповнюється. При цьому звертає на себе увагу та обставина, як Кабінет Міністрів порушує принцип пропорційності у відносинах платників податків з державними органами (державою), що є складовою частиною принципу верховенства права. Якщо Кабінет Міністрів розраховує на те, що ця постанова буде виконуватись, то у нього для цього є достатні підстави, бо ще раніше склалась судова практика, яка витлумачила Указ Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»[366] у такий же спосіб, у який Кабінет Міністрів його роз’яснив. Але ж дещо раніше Кабінет Міністрів дав вказівку контролюючим органам здійснювати «контроль за застосуванням пільг із сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), що надаються суб’єктам підприємницької діяльності та фізичним особам, виключно на підставі норм законів з питань оподаткування»[367]. Тож виходить, що, коли йшлося про пільги, то їх підставою визнавались тільки закони, що визнаються спеціальними, а коли йшлося про обмеження пільг, то визнається можливість їх встановлення не тільки законом (будь-яким), а й роз’ясненням Кабінету Міністрів щодо застосування указу Президента України.

Президент України надає повноваження давати роз’яснення його указів і на центральні органи виконавчої влади. Указом Президента України «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» (ст. 4)[368] на Міністерство аграрної політики було покладено «надання офіційних роз’яснень щодо цього Указу». Взяте в лапки формулювання можна витлумачити так, що на названий державний орган покладається обов’язок надавати роз’яснення не Указу, а умов, за яких його положення підлягають застосуванню. Але цей варіант тлумачення лише зміщує акцент з диспозицій на гіпотези норм, сформульованих в Указі.

Покладення на центральні органи виконавчої влади обов’язку роз’яснювати законодавство, що діє у сфері повноважень відповідного органу, стало поширеним. Такі повноваження надаються Міністерству юстиції, правда встановлюється, що це Міністерство дає роз’яснення актів, що ним видаються (п. 4 Положення про Міністерство юстиції України в ред. від 27.12.02[369]).

Кабінет Міністрів також вважає, що його «природним правом» (це — вираз одного із найдосвідченіших науковців-юристів, який визнає право роз’яснення нормативно-правових актів за будь-яким правотворчим органом) є як роз’яснення власних постанов, так і надання іншим державним органам повноваження на надання роз’яснень. У зв’язку з неоднозначним розумінням та різним застосуванням деяких положень Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат[370] Кабінет Міністрів видав постанову, якою роз’яснив, що названий Порядок слід застосовувати з урахуванням зазначеного в постанові[371].

Що стосується надання постановами Кабінету Міністрів України центральним органам виконавчої влади повноважень роз’яснювати відповідні постанови, то для цього Кабінет Міністрів не бачить ніяких перешкод. Кабінет Міністрів надавав своїми постановами повноваження роз’яснювати свої постанови Державній податковій адміністрації[372], Державному казначейству[373], Державному комітету з питань житлово-комунального господарства[374], Міністерству транспорту та зв’язку[375].

Наведений перелік органів, які отримали від Кабінету Міністрів повноваження давати роз’яснення постанов Кабінету Міністрів не є вичерпним, тобто надання таких повноважень стало повсякденним явищем. Це явище потребує аналізу перш за все на предмет відповідності частині другої ст. 19 Конституції України, згідно з якою державні органи та їх посадові особи мають діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлені Конституцією та законами України. Склалась парадоксальна