Читати книгу - "Вибрані твори"

1971

Микола Щербак. Олена Теліга
Зловісний вітер із гірських узбіч — Вона ж світила з вірою лампаду У чорну ніч лихого листопаду, У київську кипучо-темну ніч... І покидала, й знов його зустріла, Трагічний Київ, ранений в боях... Яка дорога довга й обважніла, І смерті згубний і короткий шлях! Ще вчора переходили загати, Ясніли вогники з привітних хат, А нині карка знавіснілий кат — Тупий і куций німець вузлуватий... Нічна безодня, яр та безгоміння... Чи шпиль, чи спад, чи спалах угорі?! ...Зоря погасла, та її проміння Палахкотить і світить без зорі... Богдан Козак. Вічний вогонь

Олені Телізі

Душа — вулкану кратер, А серце — магма й пил. Думки — небесний прапор, Слова летять без крил. Така людина — вічна, Бо в ній — живе усе. Її життя — то свічка, Що істину несе. Анна Багряна. До річниці народження Олени Теліги

І часто серце запалає болем,

А щось гаряче аж за горло стисне,

Коли над рідним, тим же самим полем

Зависне інша, незнайома пісня.

Олена Теліга Обережно розмилися мережі, Як дощами стежки залило, Забриніла від них бентежно Україна в жіночих жилах. Не дібрати від болю трунку. Підібравши шматочок степу, В Подєбрадах сумує юнка З вірним словом і з вітром теплим. І гукає на вечір сивий