Читати книгу - "Стів Джобс"

У будинку Time-Life редактор Time Рік Стенґел виконував роль господаря. Джобсу подобався Стенґел, який зібрав талановиту команду, очолювану Джошем Квіттенером, шоби створювати стабільну iPad-btpcho часопису щотижня. Але він був засмучений, коли побачив Енді Сервера із Fortune, оскільки досі злився на те, що Fortune два роки тому розголосила подробиці його здоров’я і проблеми з акціями.

- Ви вдарили мене тоді, коли я лежав, — сказав він.

Найбільша проблема Time Inc. була такою ж, як у Times: компанія, яка випускала часописи, не хотіла, щоби Apple володіла її передплатниками й не давала змоги виставляти їм рахунок. Time Inc. хотіла створювати програми, які спрямовуватимуть читачів на їхній власний веб-сайт, щоби придбати там передплату. Apple відмовилася. Коли Time та інші часописи посилали програми, які робили це, їм відмовляли в праві бути розміщеними в Арр Store.

Джобс намагався вести переговори особисто з виконавчим директором Time Warner Inc. Джефом Бюкісом, підкованим прагматиком без усілякої вдаваної чарівності. Вони домовилися одне з одним декілька років тому щодо прав на відео для iPod Touch, навіть попри те, що Джобс не спромігся переконати його підписати угоду на ексклюзивні права розповсюджувати контент НВО {Home Box Office - американський кабельний телевізійний канал. - Прим, пер.), яка передбачала право показувати фільми відразу після їх виходу, Стів захоплювався прямотою та рішучістю Бюкіса. Зі свого боку, Бюкіс поважав здатність Джобса бути водночас стратегічним мислителем і майстром найдрібніших деталей.

— Стів із легкістю може перейти від усеосяжних принципів до деталей, - сказав він.

Коли Джобс зателефонував Бюкісу з приводу вкладення угоди щодо часописів Time Inc. для iPad, він почав зі слів, що видавнича справа — «відстій», що «насправді ніхто не хоче ваших журналів» і що Apple пропонує прекрасну можливість продавати цифрові передплати, але «ваші хлопці не в’їжджають». Бюкіс не погодився з жодною із цих передумов. Він сказав, що радий буде, якщо Apple продаватиме цифрові передплати на Time Inc. Бажання Apple забирати 30% прибутку не було для нього проблемою.

— Я тобі кажу, якщо ти продаси переплату для нас, можеш забирати собі тридцять відсотків, - сказав йому Бюкіс.

- Що ж, ми з вами зайшли далі, ніж заходили з будь-ким іншим,

— відповів Джобс.

- у мене лише одне запитання, - продовжував Бюкіс. - Якшо ти продаєш передплату на мій часопис і я даю тобі тридцять відсотків прибутку, кому належить інформація про передплатників — тобі чи мені?

- Я не можу розкривати дані передплатників через політику конфіденційності Apple, — відповів Джобс.

- Що ж, тоді нам треба ще дещо прояснити, бо я не хочу, щоби вся моя база передплатників перейшла тобі, щоби ти складав її в магазині Apple, — сказав Бюкіс. — І наступне, що ти зробиш, коли матимеш монополію, - повернешся до мене й скажеш, що мої часописи не мають коштувати чотири долари за примірник, а натомість мають коштувати один долар. Якщо хтось переплачує наш журнал, ми маємо знати, хто то, ми повинні мати змогу створити он-лайнові спільноти для цих людей, і ми потребуємо права особисто розкруч}тзати їх на поновлення передплати.

Джобсові легше було домовитися з Рупертом Мердоком, чия корпорація News Corp. володіла виданнями Wall Street Journal, New York Post, іншими газетами по всьому світі. Fox Studios і Fox News Channel. Коли Джобс зустрівся з Мердоком і його командою, вони також наполягали на тому, що вони мають бути співвласниками інформації по передплатниках, які купували часопис через Арр Store. Але коли Джобс відмовився, відбулося дещо цікаве. Мердок ніколи не вважався слабким гравцем, але він знав, що в нього не було важелів впливу в цьому питанні, тож він згодився на умови Джобса.

- Ми віддавали перевагу тому, щоби володіти передплатниками, і ми намагалися добитися того, — пригадував Мердок. — Але Стів відмовлявся від угоди на таких умовах, тож я сказав; «Гаразд, давай продовжимо так». Ми не бачили жодних причин робити з того проблему. Він не збирався прогинатися - і я би також не прогнувся, якби був на його місці, - тож я просто сказав «гаразд».

Мердок навіть запустив виключно цифрову щоденну газету. The Daily, підігнану спеціально під iPad. Вона мала продаватися через Арр Store на умовах, продиктованих Джобсом, за 99 центів на тиждень. Мердок сам привіз команду до Купертіно, шоби показати запропонований дизайн. Нікого не здивувало те, що Джобс уважав його огидним.

- Чи дозволите ви, щоби наші дизайнери допомогли? — запитав він.

Мердок погодився.

—Дизайнери з Apple переробили там щось, - розповідав Мердок,

— а наші хлопці поїхали додому і по-своєму переробили старий дизайн, а через десять днів ми поїхали назад і показали їм обидві версії, і Стіву сподобалася більше та, яку зробила наша команда. Ми були ошелешені.

The Daily, яка не була ні серйозним виданням, ні «жовтою» пресою, але чимось посередині — як то USA Today, — не мала великого успіху. Але газета допомогла створити немислимий зв’язок між Джобсом і Мердоком. Коли Мердок запросив Стіва виступити на щорічній конференції для менеджерів News Corp. у червні 2010 року, Джобс зробив виняток у своєму правилі ніколи не виступати на таких заходах. Після обіду Джеймс Мердок узяв у нього інтерв’ю, яке тривало майже дві години.

— Він був дуже прямолінійним і критичним, говорячи про те, що роблять газети в технології, - пригадував Мердок. — Він сказав, що нам складно буде все поставити на свої місця, оскільки ми

— в Нью-Йорку, а всі, хто добре розбирається в технології, працюють у Силіконовій Долині.

Це не дуже сподобалося президенту' цифрової мережі Wall Street Journal Ґордону Маклеоду, який висловив свою незгоду з цього приводу. Наприкінці зустрічі Маклеод підійшов до Джобса й сказав:

- Дякую, то був прекрасний вечір, але він, імовірно, відібрав у мене роботу.

Мердок засміявся, коли описував мені цю сцену:

- Як виявилося, то було правдою.

Маклеод через три місяці вже не працював там.

У відповідь на те, що Мердок запросив його виступити на конференції, Джобс сказав, що той