Читати книгу - "На зустріч любові, Софія Кривцова"

— Я не дозволю тобі цього зробити, — голос Ігоря звучав як грім. Його кулаки були стиснуті, а постать здавалась ще більшою та загрозливішою.

Жінка лише хмикнула,наче його попередження анітрохи  не налякало її. Вона підібрала волосся до плечей і підвела на нього свій серйозний і водночас холодний як крига погляд.

— У тебе є вибір, Ігоре, — сказала вона, погойдуючи ногою. — Чи розповідаєш ти їй сам, чи це зроблю я. Третій варіант — мовчати, але тоді все стане ще гірше.

Я більше не могла стояти осторонь. Усе тіло напружилося, і перш ніж зрозуміла, що роблю, я рішуче відчинила двері і вийшла в кімнату.

— Хтось пояснить, що тут відбувається? — спитала я, дивлячись то на Ігоря, то на цю жінку.

Вони обидва обернулися до мене. Ігор здивовано розкрив рот, але не встиг нічого сказати, як жінка підвелася з дивана.

— О, так це і є твоя Аліна? — її голос був отруйним. Вона оглянула мене з ніг до голови. — Знаєш, у тебе хороший смак.

— Замовкни, — різко обірвав її Ігор. — Це тебе не стосується.

— Мене не стосується? — вона підняла брови, і в її очах з'явився вогонь. — Мене стосується кожна частина твого життя, Ігоре. Чи, може, ти забув, що ми пов'язані більше, ніж ти хочеш?

— Аліно, повернися до спальні, — спробував переконати мене Ігор, але я лише склала руки на грудях.

— Ні. Якщо це стосується мене, я хочу почути правду, — сказала я, дивлячись йому прямо в очі.

Його погляд був сумішшю розпачу та страху. Це змусило мене відчути, що ситуація набагато серйозніша, ніж здавалося.

— Ігоре, скажеш їй чи мені почати? — жінка спокійно підійшла до вікна і подивилася на вулицю.

-Ти тут тільки через те,що хочеш отримати контроль. Але цього не буде,-холодно сказав Ігор,не зводячи з неї погляду.

— Що за контроль? Про що йдеться? — тепер моє серце билося ще швидше.

Жінка обернулася до мене. Її очі блищали, а посмішка виглядала майже хижою.

— Він не розповів тобі, що я його дружина?

Ці слова пролунили, наче вибух. У кімнаті запанувала тиша, яка давила на груди. Я відчувала, як земля вислизає з-під ніг.

— Що? — ледве вимовила я, дивлячись на Ігоря.

— Вона більше не моя дружина, — нарешті сказав він, його голос звучав як відлуння в моїх вухах.

— Але це не змінює того, що я завжди буду в його житті, — додала вона з тріумфом у голосі.

Мені бракувало повітря. Здавалося, що весь світ перевернувся.

— Як ти міг? — прошепотіла я, але моя слабкість швидко змінилася на гнів. — Як ти міг приховати таку важливу річ?

— Аліно, це не те, що ти думаєш, — почав він, але я різко обірвала його.

Ігор зробив крок до мене, але я підняла руку, зупиняючи його.

— Не наближайся, — сказала я, відчуваючи, як сльози підступають до очей.

Жінка лише посміхнулася і знову сіла на диван.

— Цікаво буде послухати, як ти спробуєш це виправдати, — сказала вона, зручно вмощуючись.

— Тоді поясни, бо я більше нічого не розумію, — вигукнула я, дивлячись на нього через сльози.

Ігор здався зламаним. Він провів рукою по обличчю і важко видихнув.

— Аліно, дай мені шанс усе пояснити, — його голос звучав благально.

-У тебе є одна спроба все пояснити мені Ігоре,і краще щоб ця спроба була варта цього,-промовила я витираючи сльози.