Читати книгу - "Спіймай дзен життя. Японські практики, що ведуть до спокою та радості, Шунміо Масуно"

У буддизмі кажуть, що «всі дні прекрасні». Це означає, що незалежно від того, спіткало нас чи щось хороше, чи погане, кожен день цінний, адже він більше не повториться. Цінність кожного дня визначається не подіями, що трапляються, і не людьми, яких ми зустрічаємо, а нашим умонастроєм.

Кожну подію можна тлумачити по-різному, важливо те, як ви на неї реагуєте. Можливо, у вас не буде важелів конт­ролю над тим, що відбувається, або ж не вистачить сил змінити обставини, проте ваша реакція цілком у ваших руках.

Нехай же сьогодні, як і кожний безцінний день, стане прекрасним.

85. Відкиньте хіть

Нестримні бажання спричиняють страждання

  «Це справді те, що мені потрібно?»

У буддизмі кажуть «чісоку», що означає «бути вдоволеним». Знати міру означає знайти задоволення в тому, що вже маєш.

Людські бажання безмежні. Придбавши щось одне, нам хочеться мати десяток на додачу. А коли купуємо десять, то нам кортить володіти сотнею. Навіть знаючи, що ця річ нам не потрібна, не можемо стримати свою хіть. Коли ми в полоні цих почуттів, немає жодного способу, щоб вдовольнити себе.

Будуть миті, коли нам хотітиметься чогось, що справді потрібне. І це нормально. Проте слід навчитися, придбавши необхідну кількість чогось, казати собі: «Усе, мені цього достатньо».

А далі стежити за своїми бажаннями придбати щось інше.

Практикуючи «чісоку», наш розум стає спокійним і врівноваженим. Лишень визнавши, що нам усього вдосталь, ми починаємо менше страждати.

Якщо ви пов’язли в невдоволеності життям, спиніться й погляньте на те, чого прагнете та бажаєте. А потім запитайте себе: «Це справді те, що мені потрібно?»

86. Не діліть на погане й хороше

Ваші тривоги зникнуть

  Ваше дихання не піддається судженню, воно просто є.

Немає таємного способу, як чимось заволодіти. Достатньо вправлятися щодня. Виробіть у собі простий, спокійний і постійний режим.

У процесі його дотримання настане мить, коли ви зрозумієте: «Ось та відповідь, яку я хотів знайти».

Славетний дзенський монах практикуватиме аскетизм, щоб досягти просвітлення. Олімпійський чемпіон продовжуватиме затято вправлятися у плаванні чи бігові.

А потім настає мить, коли вони досягають наміченої мети чи стають майстрами своєї справи. Саме так це відбувається.

Зосереджуючись лише на кінцевій точці, ви відмовляєтеся від насолоди самої подорожі. Надто захоплюючись досягненням результату, не можете сповна віддатися тому, що відбувається тут і зараз.

Також не намагайтеся оцінити те, що робите цієї миті. Ось хоча б дихання: неможливо сказати, хороше воно чи погане. Точнісінько як ви робите один вдих за іншим, так само дотримуйтеся звичного режиму.

Спроби визначити, наскільки те чи інше явище є хорошим або поганим, породжують лише тривогу та стрес.

87. Прийміть реальність такою, якою вона є

Мистецтво підготовки

  Не вдавати підготовку, а насправді готувати себе.

Кошу Ітабаші — японський первосвященник, або «дзен­дзі», у минулому — настоятель храму Содзідзі в місті Йокогама, а також людина, яку я надзвичайно поважаю.

Якось Ітабаші Дзендзі дізнався про те, що в нього рак. Як виявилося, то була одна з пізніх стадій хвороби. Та, незважаючи на це, він продовжує щоденну практику дзадзен і просить милості, ніби нічого не сталося. «Тепер я живу собі щасливо разом з моєю хворобою», — каже він.

Звісно ж, це не та відповідь, яку очікуєш почути.

Ми не спроможні змінити факт наявності раку. І хоча можемо боротися та протистояти хворобі, вона не зникне. Таке вже життя.

То як же з цим ладнати? Ми не можемо змінити те, що нас спіткає в житті, проте нам під силу вирішувати, як із цим можна впоратися.

Саме це й передбачає підготовка. Тобто набуття вміння приймати реальність такою, якою вона є.

Бачити дійсність такою, якою вона є. Приймати її такою, якою вона є.

Це може здатися актом покори, хоча насправді то цілковита його протилежність.

88. Пам’ятайте: нема єдиної відповіді

Значення, що їх не знайдеш у коанах

  Чому в дзен-буддизмі ми практикуємо «запитання-відповідь»?

Ці поняття є ключовими для досягнення просвітлення.

Наша сутність чиста й невинна, досконала у своїй первозданності. Пошук власної сутності — це пошук просвітлення, тобто саторі.

Усе, що необхідно людині, було закладено в неї ще від самого початку. Просвітлення — це не пошук відповіді в зовнішньому світі, для цього потрібно зазирнути всередину. Коли ми зустрічаємося з власною істинною сутністю, то досягаємо просвітлення — саторі.

У дзенській школі Ріндзай суворо дотримуються практики мондо. Це дзенська практика у форматі «запитання-відповідь», під час якої також вивчають коани — для того, щоб досягти просвітлення. Мова дзенських притч, коанів, перевіряє та пробуджує розум.

Ось вам відомий приклад: «Чи має собака природу Будди?»

Відповідь «так» можна вважати неправильною, хоча й відповідь «ні» може бути також хибною. Практика триває, що більше виникає питань, відповіді на яких немає. Повторюючи цю вправу, ми відкриваємо істину.

89. Як і нема єдиного шляху

Думати головою? Чи тілом?

  Ми все одно можемо дійти до тієї самої відповіді.

У школі дзен-буддизму Ріндзай для того, щоб досягти просвітлення, вивчають коани, тим часом школа Сото базована суто на практиці дзадзен.

«Сікантадза», так японською мовою звучить китайський термін для позначення дзадзен, і це означає «просто сидіти». Практикуючи «сікантадзу», ви навіть забуваєте, що сидите, і розум переходить у стан небуття. Ви не прагнете досягти просвітлення, не намагаєтеся зміцнити дух або ж покращити самопочуття — взагалі ні про що не думаєте. У традиції Сото-дзен ви просто сідаєте, не докладаючи при цьому жодних зусиль.

Цілеспрямована практика дзадзен дає результати: вона вигострює розум, щоб зрештою досягти просвітлення. І хоча мета сидячої медитації не в тому, щоб досягти просвітлення, але так уже трапляється, що просвітлення настає в результаті цього сидіння.

Обидві дзенські школи (Ріндзай та Сото) мають одну мету: наблизити вас до вашої сутності. Різниця лише в методах досягнення