Читати книгу - "Знахар, Міхал Шьмеляк"

Не минуло й хвилини, як почулося шаркання, і до них приєднався Якуб. Ой, табло їди б мали поживу. Пом'яті капці з Вінні–Пухом, сірі спортивні штани, що відкривають литку, прикрашену татуюванням дракона, чорна футболка з написом "Metallica", темні кола під очима. І це найкращий цілитель у Польщі. Людина, яка зцілила першу леді, а в свою чергу врятувала і порадувала всю країну. Оце сила!

Він підійшов до дружини, поцілував її в щоку на знак привітання, потім глянув на Кшися й усміхнувся.

– Привіт і ласкаво просимо. Вибачте, що не приймаю гостя як слід, у мене був важкий день.

– Привіт, – відповів хлопець.

Він усе ще був трохи напружений біля людини, яка мала його зцілити. Розмірковуючи про все, він постійно ставив зірочку біля слова "зцілення", яке вказувало на виноску: "Гей, чоловіче, це ж чари, а чар не існує.

– Як пройшла поїздка? – запитав Якуб з невинним виглядом.

– Чудово! Як срібний сон Саломеї[27].

– Так, любий, нам дістався жартівник, цинік і знавець історії. Ти вважав, що після президентської родини будеш лікувати лише нудних людей. Помилка, - не без іронії зауважила Вероніка.

– Чи буду я лікувати, ще невідомо.

– Так, спочатку формальності, – усміхнувся Кшисєк.

– Саме так, спочатку домовленість, потім обід.

– Давай свій цирограф, – сміливо сказав хлопець.

– Теж мені: цирограф. Слухай. Умова така: з моменту, коли ти надіслав мені електронний лист, і до повернення додому через два тижні, ти повинен мовчати. Абсолютна. Тотальна. Безумовна. Угода?

Якуб простяг руку.

– Угода. – Вони потиснули один одному руки.

– Так що ти хочеш на вечерю? – запитав господар.

– І все, я нічого більше не маю підписувати? – здивувався Кшисєк.

– А що мені дасть підпис? По судах тягати я тебе не збираюсь. Забезпеченням є твоє здоров'я. Якщо проговоришся, хвороба повернеться. Ляпнеш, помреш. Знаю, жорстоко і безсердечно, але просто і — повір мені — дуже дієво.

– Я так розумію, що ти можеш анулювати наслідки лікування?

– Я так розумію, що ти бажаєш в цьому переконатися?

Хлопець не хотів. У нього були змішані почуття, бо хто колись чув про цілителя, який може наслати на людину хворобу? Це було як вуду. Найжорстокішим у всьому цьому був не підхід Якуба, який, не змигнувши оком, повідомив про нещадну домовленість, а те, що у Кшисєка не було вибору.

– Ти бачиш, що домовленість однаково вигідна для обох сторін, – спокійно сказав Якуб, знімаючи плівку з сосисок. – Ми обоє чимось ризикуємо, можна навіть сказати, одним і тим же: життям. Якщо люди дізнаються, хто я і де живу, я помру.

– Мені здається, ти перебільшуєш, – сказав Кшисєк.

– Він не перебільшує, повір мені, – відповіла Вероніка.

— Я не перебільшую. Відразу ж сюди з’їдуться всі телевізійні станції, з’являться ті, що потребують. А я не хочу цього. Я допомагаю людям, чим можу, максимально використовую свої здібності. Сам переконаєшся. Інтерес ЗМІ, полювання на моє обличчя, все це швидше завадить, ніж допоможе.

– Не скажу, що мене цікавить твій підхід. Уникаєш людей, публічності, уваги. Більшість підозрює тебе у найгіршому, мабуть, головним чином тому, що ти не бажаєш лікувати натовпів.

– І саме про це ми поговоримо на наших вечірніх сесіях. Ти зможеш поставити мені будь-яке запитання, і я постараюся відповісти найкраще, як тільки зможу. Взамін буду питати тебе. Гірчиця чи кетчуп?

– Гірчиця, – відповів Кшисєк.

Він спостерігав за процесом приготування обіду і відчував, ніби хтось влаштовує столовку у церкві. Кухня — це мрія, яка, ймовірно, вартує більше, ніж його сімейний статок, а на вечерю вони готують звичайні сосиски з "Бєдри". З гірчицею. З такої кухні повинні виходити тільки креветки, спаржа, дичина і все те, що характеризує вишукану кухню: маленькі порції, химерна подача, курйозна назва, мізерний ефект. Тож шеф-кухар рекомендує: сосиски з телятини на підкладці з гірчиці, закутані кетчупом, в супроводженні хлібу з маслом. Voilà.

– А тобі цікаво, моя люба Вероніко, – сказав Якуб, коли вони сіли за стіл і з’їли вишукану страву, – про що думає молодий чоловік, коли сідає в новенький Мерс, керований непоганою такою дупою? Окрім того, він їде до чудотворця, в чудеса якого не вірить, але яких так потребує.

– Жодного уявлення не маю, мій любий Якубе, — відповіла вона. – Хоча можу припустити, що він дуже здивований тим, що цей чудотворець усім афішує свою безкорисливість, а тут, як бачите, спить на грошах.

– Ризикну сказати, що молодий чоловік міркує приблизно так: "Все безкоштовно, так, звичайно. Летять в пизду, як Зорро в тринадцятій серії.

– Може бути і так, — погодилася Вероніка.

Кшисєк їв сосиски й наполегливо дивився на тарілку з силою, яка мала б змусити гірчицю до левітації. Цікаво, скільки разів вони посилатимуться на цей невдалий електронний лист.

– Такі думки крутяться у тебе в голові? Цікаво тобі, наш гостю, чи скубаємо ми золотих курей і голимо беззахисних ягнят? – запитав Якуб.

– Щось подібне на думку мені могло б і спасти, – сказав Кшисєк.

– Я не здивований. Ми багаті. Навіть дуже, але не тому, що ми кроїмо людей, які стоять під стінкою. Правда дрібниця, можна навіть сказати, ганебна. У нас обох дуже багаті батьки. Завдяки цьому ми можемо дозволити собі комфортно надавати наші, назвемо це, послуги безкоштовно. Щоб ніхто з нужденних, кому ми можемо допомогти, не був обмежений у фінансах. Я кажу це, щоб ти міг нам довіряти. І швидко, тому що сьогодні ти матимеш можливість познайомитися з тим, хто домовився зі мною про важливу розмову. Ми будемо говорити про серйозні, не дуже приємні речі, тому я не хочу, щоб твоя недовіра поглибилася.

– Тут все відбувається так швидко. Хвороба, електронна пошта, прибуття. Швидкий темп, - сказав Кшисєк.

– Ну так, у тебе ж попереду роки, – закепкував Якуб. – Чоловіче, це лайно у твоїй голові може вбити тебе за місяць. На мою думку, потрібно діяти негайно. Вечірні сеанси необхідні, і мені, можливо, доведеться поїхати через справу, з якою сьогодні до мене прийде Генрі. Тому треба знати, що і як, щоб не заважати, а допомагати. Генрі — поліцейський у званні аспіранта[28]. Так, його звати саме Генрі, і його ім'я йому