Читати книгу - "Як я стала королевою, Ольга Обська"

Аліса вийшла з веранди і пішла одним з коридорів. Вона й гадки не мала, де шукати Жанкарло. Тут хоч би свою кімнату знайти. Втім, вона швидко знайшла вихід з ситуації. Зупинила першого-ліпшого слугу і віддала розпорядження:

— Скажи придворному лікареві терміново прийти до моїх покоїв. У мене розігралася сильна мігрень.

— Буде виконано, моя королево, — розкланявся він.

Після недовгих блукань Алісі все ж таки вдалося знайти свою кімнату — допомогли вітражі. Їхнє розташування відклалося в пам'яті, і вони зіграли роль хлібних крихт, що ведуть до цілі.

Насамперед вона оцінила врізаний у двері новенький замок. Він виглядав солідно та надійно. Кожен із ключів, яких у скриньці знайшлося два, з легкістю прокручувався в замковій щілині, замикаючи та відмикаючи механізм.

Залишалося сподіватися, що запасних ключів ніхто не має.

— Моя королево, я такий засмучений, що ви нездужаєте, — до покоїв уже мчав лікар. — Це, мабуть, наслідки вашого виступу перед вірнопідданими. Імпровізація забирає багато сил, чи не так?

Його очі саркастично блиснули. Це зараз над Алісою покепкували?

Вона запросила його увійти і, зачинивши за ним двері, розповіла, що потрібна допомога не їй, а королю.

— Поспішіть. Мені здається, його рана розкрилася. До речі, де його величність так сильно поранився?

— Так еееее… як… мммммм… — Жанкарло почав видавати якісь нерозбірливі звуки, хоча раніше за ним недорікуватості не спостерігалося.

Аліса ще там, на веранді, запідозрила, що історія з раною дуже темна. Чому король не бажає, щоб слуги знали про неї? Чому так не хотів, щоб рану побачила Аліса? І белькотіння Жанкарло — зайве підтвердження її припущень.

— Його Величність розповів, що невдало впав із коня. Це правда?

— Так, моя королево, — до лікаря знову повернувся дар мови. — Так і було. Кінь брикнув і поніс. Він смикався, ніби його жалить рій гігантських ос... — почав натхненно вигадувати Жанкарло.

Хоч би змовилися з королем, що брехати у разі провалу.

— Добре. Ідіть.

Виявляється, і шахрая можна ошукати.

— Перш ніж я піду, хотів би залишити вам зілля, — він простягнув Алісі невелику бляшанку. — Тут мазь. Її потрібно втирати у скроні.

— Це від мігрені? Але ж я розповіла, що голова у мене не болить. Я покликала вас з єдиною метою — направити до короля.

— Це не від мігрені. Це допоможе зняти дурман, — Жанкарло поставив баночку на комод і вийшов.

Аліса з великим задоволенням зачинила за ним двері на ключ. Нарешті вона відвоювала право на особистий простір. Ніхто не зможе зайти сюди без дозволу. Можна відпочити від підвищеної уваги, присвятити час собі та подумати, як вона дійшла до такого життя.

Насамперед Аліса зняла з себе все, у що її вирядили камеристки, змила все, чим її напомадили, і вибрала собі зручну спідницю та блузу. Яке блаженство!

Вона плюхнулася на ліжко, почуваючи себе щасливою. Щоправда, щастя тривало недовго. Десь у глибині свідомості дозріло питання: чому Аліса знову перебуває в надто благодушному стані? У якомусь дурмані…

Вона довго ловила думку, що вислизала від неї, але все ж спіймала. Лікар теж говорив про дурман і навіть приніс мазь, яка цей дурман повинна зняти. Тепер, коли навколо не метушилися люди, ніхто не відволікав, Аліса змогла зосередитися, щоб знайти в пам'яті фрагмент, якого бракує, — і пазл склався.

Коли король завів її під склепіння шлюбної арки, їй стало зле. Точніше, не зле, а якось надто вже добре. Ейфорія була настільки сильною, що нестерпно запаморочилося в голові. Люди навкруги прийшли в рух, щось говорили, а їй хотілося просто відірватися від підлоги і ширяти над нею, над цією метушнею.

— Мій королю, я побоююся, що магія шлюбної арки погано вплинула на здоров'я нареченої. Потрібно терміново ввести її у магічний дурман.

Слова належали Жанкарло. Тоді Аліса ще не знала, що це придворний лікар. Він дивився на неї стурбовано і напружено.

Як її вводили в дурман, вона не зрозуміла, але відчула, що думки в голові почали пробуксовувати. Останнє, що почула перед тим, як відключитись, — це знову слова Жанкарло:

— Нехай кілька днів відпочине. За цей час дія магії шлюбної арки трохи ослабне.

Оце так неподобство! Обуренню Аліси не було меж. Ні, ви коли-небудь таке бачили? Спершу видали заміж, потім приспали! І навіть після того, як розбудили, вона все ще залишалася під дією дурману. Спасибі, хоч дали засіб, який відновив пам'ять. Тепер лишилося зняти з себе дурман.

Аліса взяла баночку, яку приніс Жанкарло, і почала завзято втирати мазь у скроні.

Речовина зробила свою справу. Дурман розвіявся, і на Алісу навалилася вся моторошна правда того, що з нею сталося.

Напевно, якби не її спортивне загартування, вона б впала в депресію, зазнала шоку і забилася в істериці. Судіть самі, як це — раптово з усією граничною ясністю усвідомити, що незбагненним чином виявилася відірваною від дому, друзів і рідних, опинилася в якійсь паралельній реальності чи минулому (імовірніше, все ж таки перше, раз мова про магію). Навколо незнайомі люди, незнайомий побут. І все б нічого, але вона вже примудрилася пройти якийсь шлюбний обряд.

Угу, Алісо, вдумайся, виявляється, ти тепер заміжня. І твій красень-чоловік вважає, що має на тебе всі права. Більше того, зібрався пред'явити їх сьогоднішні вночі. Він владний, безсоромний, харизматичний тиран, він тут король, у його розпорядженні гільйотина та каземати. Втім, Аліса також не беззбройна. У її арсеналі — дзюдо і світла голова (це вона про розум, а не про колір волосся). Ще невідомо хто кого. До того ж Алісу вважають королевою, а це теж дає якусь владу. Залишалося лише саркастично розсміятися. Недаремно вона закінчує факультет управління персоналом.

Ех, їй би скоріше вибратися звідси. Але поки що невідомо навіть з чого почати. Їй катастрофічно не вистачало інформації. А що є найкращим джерелом інформації за відсутності інтернету? Книги? Ні, вона навіть читати тутешньою мовою не вміє. Спасибі, хоч чомусь не виникло проблем із усним мовленням. І якщо книги відпадають, тоді треба шукати ходячу енциклопедію. Блазень — ось хто знає все про всіх.