Читати книгу - "Волден, або Життя в лісах"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
До зими я змурував пічку й оббив стіни, які й так захищали мене від дощу, недосконалим і сирим ґонтом із першої зрізаної колоди. Краї довелося порівняти рубанком.
Отже, у мене був облицьований ґонтом і потинькований дім, десять футів завширшки й п'ятнадцять завдовжки, з восьмифутовими стовпами, горищем і комірчиною, з великим вікном у кожній стіні, двома люками, одними дверима в торці й цегляною грубкою навпроти них. Ціна мого дому, якщо підрахувати звичайну вартість використаного матеріалу, але не рахувати роботи, яку я виконав сам, становила (і я наводжу деталі, бо мало хто знає точно, скільки коштував його дім, а ще менше людей знає точну вартість кожного будівельного матеріалу; може, й немає таких знавців):
Дошки: 8,03 ½ $ (переважно з хижі Колінза)
Ґонт на дах і стіни: 4,00
Обшивка: 1,25
Два вікна з шибами з других рук: 2,43
Тисяча старих цеглин: 4,00
Дві бочки вапна: 2,40 (переплатив)
Клоччя: 0,31 (купив більше, ніж використав)
Залізна плита над грубою, що підтримує димар: 0,15
Цвяхи: 3,90
Петлі та гвинти: 0,14
Засув: 0,10
Крейда: 0,01
Перевезення: 1,40 (значну частину матеріалу носив на власній спині)
Загалом: 28,12 ½ $
Ось і всі матеріали, як не рахувати дерева, каміння й піску: їх я взяв собі за правом першопоселенця. До будинку я прибудував маленький сарай, передовсім для матеріалу, що лишився від будівництва.
Я збираюся збудувати собі дім, який перевершить своїми вигодами й величчю маєтки на головній вулиці Конкорда, щойно мені того захочеться — і якщо він коштуватиме не більше, ніж моя нинішня оселя.
Так я встановив, що студент, який шукає прихистку, може звести собі дім на ціле життя, який коштуватиме не більше, ніж річна рента. Якщо вам видається, що я забагато хизуюся, то на своє виправдання можу сказати, що хизуюся я не своєю винахідливістю, а людською; мої хиби й помилки не підважують правдивості цієї тези. Попри лукавство і крутійство — полову, яку мені складно відокремити від пшениці, хоча я про це шкодую не менше, ніж будь-хто інший, — я дихатиму вільно й дам собі волю, бо так легше і душі, і тілу. Я поклав собі, що зі скромності не буду адвокатом диявола. Я постановив обстоювати правду. У Кембриджському коледжі[108] сама тільки рента за студентські покої, ненабагато більші за моє нинішнє житло, складає тридцять доларів за рік, хоча корпорація збудувала тридцять дві такі кімнати під одним дахом, і кожен мешканець мусить миритися з численними й галасливими сусідами, та ще й оселя може випасти на четвертому поверсі. Мені несамохіть спадає на думку, що якби ми були щедріше наділені мудрістю, то не лише потребували б менше навчання, адже, істинно кажу, більше знань набували самостійно, а й вартість освіти суттєво зменшилася б. Ті вигоди, яких студент потребує в Кембриджі чи деінде, вимагали б у десять разів менше життєвих пожертв, якби обидві сторони взялися до справи мудріше. Ті ж речі, за які вимагають найвищу платню — це завжди не те, чого студент потребує найбільше. До прикладу, відвідання лекцій — важлива стаття в рахунку за семестр, натомість значно важливіша освіта — спілкування з найосвіченішими зі своїх сучасників — дається безоплатно. Зазвичай коледж засновують так: спершу проводять передплату в доларах і центах, а потім доводять до екстремуму принцип поділу праці, який можна застосовувати лише дуже обережно, і знаходять підрядника. Той вдається до махінацій і наймає ірландців та інших робітників, які й закладають підвалини, а майбутні студенти тим часом готуються до студентського життя — і за цей недогляд потім розплачуються наступні покоління. На мою думку, краще було б, якби студенти чи ті, хто хоче вчитися в коледжі, закладали підвалини самі. Студент, який забезпечує собі жаданий відпочинок, раз у раз ухиляючись від трудів, необхідних людині, здобуває
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Волден, або Життя в лісах», після закриття браузера.