Читати книгу - "Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон"

Підібгавши губи, я прослідкувала за його пальцем й кивнула. Хай котиться!

Якби ж я тільки знала, що на того незнайомця в сірому костюмі витріщатимусь ще годину! Він приклеївся до Тоні як голодний упир, і все не відпускав його, хоча я ледь не просвердлила в босові дірку очима. І це вже нова хвиля гніву, котру він викликав в мене. Сьогодні Соретті надзвичайно «щастить» — я вже подумки прикидала, куди краще запхати йому ті гроші, що він мені обіцяв. В дупу чи в його брехливу горлянку.

Ще той козел безупинно пригощав Тоні віскі, напевне, розраховуючи у такий спосіб підмазатись до нього та отримати більш вигідні умови угоди чи що вони там обговорювали. Він спритно вихоплював в офіціантів, котрі проходили повз, все нові й нові порції, коли Соретті спустошував келих.

Ні, годі. Потім той його діловий партнер зникне, а я залишуся наодинці з хтивим серцеїдом напідпитку. В одному ліжку. Тільки цього мені бракувало!

Я якраз збиралась підійти до боса і розборонити їх з тим алкопровокатором, я вже відійшла від музикантів, — біля котрих уникала інших гостей, хоч вони і не надто жадали спілкування зі мною, — й простувала до Тоні, коли Джаспер виник на моєму шляху.

Стан Соретті, до речі, той ходячий непотріб також зауважив. Виразно глипнув на нього з-за плеча та гмикнув, немов не був аж надто здивований таким розвитком подій.

В бажанні захиститися, я зразу схрестила руки на грудях. Якщо Бартолом’ю-п’ятий хоч пальцем мене торкнеться, якщо тільки спробує, чхати я хотіла на те, що довкола купа свідків, він отримає ще один хук по своєму доволі вродливому писку.

Так, це кепсько, що ця пихата мерзота має вигляд блакитноокого, кучерявого, світловолосого херувимчика, який керує п’ятизірковим готелем. Не пухленький й голодупий, а ошатний жилавий молодик. Мабуть, через зовнішність й статки йому усе сходить з рук, тому він і звик поводитись як потвора.

— Здається, ти не даєш наймачам…

Все вірно — на відміну від інших дівчат з агентства, я не розсуваю ноги заради сумнівних бонусів. Я вже підписалася на родинне свято за двадцять тисяч, і що з того вийшло?
Потішена тим, що Джаспер більше не прикидається гостинним зайчиком, я осміхнулася. Тою гострою усмішкою, котра, якби могла, його одразу б прикінчила просто на цьому місці, біля кущика.

— То я просто саме тебе не хотіла, шкода, що до тебе це не дійшло.

— Скоро і Тоні не захочеш, — сьорбнув Недоумок-п’ятий з келиха, усе ще перешкоджаючи мені дістатись боса й забрати у нього клятий віскі, бо Тоні вже почало хилитати потроху. — Його сестра отримає все, що заслуговує. Коли ми одружимось.

— То інколи про своє весілля ти все-таки згадуєш, — відсьогодні вже не таємниця, що він ліз до мене, коли вже зійшовся із Петрою. Чи він робив це з її дозволу і в них відкриті стосунки, бо ексклюзивно таку паскуду як Джаспер не витримає навіть Петра? Чи хотів розважитись перед подружнім життям? Втім для мене різниця невелика — я не збиралась з ним спати. І коли відмовила, зранивши його его, він цього не зрозумів. За що я й зацідила йому по пиці. — Шкода, що не в моменти, коли намагаєшся залізти в труси до своєї покоївки.

Бартолом’ю-п’ятий з ненавистю зиркнув на мене і до того стиснув губи, що вони стали мертвотними.

— Коли Тоні лишиться з голою дупою, твоя приповзе до мене. Проситися назад.

— Я свій задок знаю — він таку дурість не зробить, — відмахнулася я. — І я, звісно, не експертка у шлюбних питаннях, та чи не закінчиться усе паршиво, якщо моя дупка хвилює тебе сильніше, ніж гузно твоєї обраниці?

Не без задоволення відмітивши, як Джаспер почав закипати, я вважала, що після цього він нарешті пропустить мене. Та ні, той недомірок, навпаки, підійшов ближче, геть втративши страх. Кулаки стиснулися самопливом, та настільки, що нігті вп’ялися в долоні.

— Не порівнюй себе з нею, дорогенька. Ти лише дешева й доступна розвага, яка опинилася поруч. Маленька забаганка, як-от бургер на вечерю замість лобстера.

— Якщо ти зараз же не відсунешся, твій лобстер лишиться без потомства, — я спрямувала виразний погляд на його пах. Так-так, цього разу я зазіхну на горішки!

— Mannaggia![2] Хіба я не просив, щоб цього лайна не було в моєму домі?! — десь позаду колишнього боса почулося знайоме горлання.

Дідько! Тоні, що ти втнув?!

Переможно просяявши, Джаспер відступив і я побачила, як Соретті трясе сестру за руку, в котрій вона стискала цигарку, що диміла.

Петра колотила його по плечу й кляла на чому світ стоїть, та блакитні холодні очі світилися втіхою, і вона нагадувала акулу, яка натрапила на зграю потопельників, що опинилися у воді після кораблетрощі. Вони з нареченим все відмінно прорахували, і тепер хтось в очах присутніх здавався жертвою зазіхань пришелепкуватого брата-тирана.

Відштовхнувши Джаспера — та він вже й не надто перешкоджав мені, — я прожогом кинулася до Соретті й дісталася цього придурка раніше, ніж Великий Джо. Схопила його за руку та смикнула у напрямку дому. Але цей бовдур почав впиратися! Бачте, він ще не закінчив і йому є, що сказати!

— Якщо ти зараз не підеш зі мною, по пиці отримаєш ти, не Джаспер, — процідила я.

— Куди? — скляним поглядом втупився Тоні в моє лице. — Трахатися?

— Я тебе вб’ю, Соретті, — стиснувши губи, простогнала я.

За кілька надважких — для моєї витримки хвилин — бос нарешті здався. Повиснув на мені та дозволив завести себе всередину. Так, може, я його фальшива дівчина, та соромно мені зараз було по-справжньому.

Як виявилося, родинне гніздечко Соретті не належало до тих велетенських розкішних маєтків, майже фортець, а було симпатичним будиночком з купою вікон, який мав вісім спалень, по котрим я добряче поблукала, поки тягнула на собі Тоні, виводячи його з поля бою, де він відмітився ганебним програшем. Паралельно й екскурсію сама собі провела, від цього безвідповідального п’янючого підлого тхора я б її ніколи не дочекалася.