Читати книгу - "Поцілунок одного разу , Ольга Манілова"

Її веде ніби мороком: невинні дотики долоні зачаровують оголену шкіру теплом, і Кіра буквально задихнеться у своєму передчутті, якщо десь ще він зараз не доторкнеться.
Вона спостерігає, облизуючи губи, як Роман виймає назовні член, що стоїть, і кілька разів проводить по стовбуру, в останній — сильно затискаючи, наказуючи тому поводитися добре. Тепер коліно він цілує.
— Мені треба подивитись, наскільки ти мокра. Я нічого серйозного робити не збираюся. Я подивлюся, і потім ти кінчиш, хочеш цього чи ні.
— Я… дуже мокра, — закушуючи губу, вимовляє вона.
— Це, блядь, дуже добре.
— Тільки... тільки без проникнення.
М'яку шкіру стегна біля коліна він покусує.
— Я візьму тебе пальцями чи, може, одним. Кіра... я не зроблю тобі боляче. Якщо треба буде член підрізати, щоб зрештою в тебе увійти, то я підріжу.
Вона хмуриться і охає, коли рука на мить проходить по соску. Неупереджені слова вдруковуються в її внутрішню реальність: центрифугою там все крутиться, насправді з переможним тріском. І їй дуже і дуже треба, щоб він в неї увійшов, і неможливо пробачити те, яким важким Карелін робить для неї намір хоч якийсь час поводитися стримано.
— Так, отак буде добре, тільки вдвічі сильніше.
— Я знаю, як добре, — невпевнено каже дівчина, відкидаючись на ліктях. Збуджені грудки розпусно стирчать, і вона відводить на мить голову убік. — Я просто... мушу залишатися з холодною головою.
— Ага, так, заради загального блага.
Він стає навколішки, продавлюючи матрац біля краю ліжка, і тепер гладить оголені ноги по всій довжині. Дивиться на неї з неприборканою увагою: то на обличчя, то нижче, то на власні долоні, що покривають бліду шкіру.
Кіра розставляє ноги, затамувавши подих, і він тут же нещадно розводить їх так широко і швидко, що вона відкриває рота, ніби він уже увійшов в неї, а не просто розглядає статеві губи.
Одну ногу Карелін утримує відведеної убік, а вільною рукою терзає складки її лона, то розкриваючи їх, то погладжуючи зверху, то ліниво натискаючи на клітор. Йому все мало і мало, і Кіра не просто на ліжку перед ним лежить, вона на кручі морської скелі, перед бурхливою негодою, і, здається, дівчина ось-ось звалиться вниз разом з каменем.
Одним пальцем він бере її, і вона водить головою убік, прискорено заковтуючи повітря і відкриваючи очі не відразу.
Тепер вона тече. І серце заходить у переляканому стрибку. Тільки й може спостерігати у втраченому сп'яніння безпорадності, як ритмічно зникає засмагла рука між розкинутих ніг.
На мить розрядка стає приголомшливо близькою, і від її спроб зрушити ноги, Брус втрачає контроль.
— Чорт забирай, — не може він надихатися, немов спокій до цього моменту коштував йому кисневого голоду, — чорт забирай, Кіро…
Насильно розводячи тонкі неспокійні ноги, Карелін бере член в руку і направляє до вершини розвилки її вологих губок.
— Я тільки... Я не входитиму, чуєш? Дивись.
Головкою члена Роман обводить її набряклий клітор: дражнячи, терзаючи, натискаючи, іноді штовхаючись у складочки від розпачу. Заворожена вона дивиться, як мокра від її збудження голівка пестить клітор і все, що вдається навколо приголубити.
— Швидше, — мукає дівчина, прикушуючи губу не на жарт.
Мозолисті пальці впиваються у вигин стегна так міцно, що це подвоює спіраль її насолоди. Вона стогне, рухаючись членові назустріч, бо їй треба, їй потрібно... Очима він поїдає момент розрядки, він рипається, ніби міг би кинутися до її губ, щоб викрасти крик, — і застигає лише на три-чотири секунди, а потім безладно довбає між верхньої частини статевих губ. Закінчує прямо на піхву; відразу ж заспокоюючи і її, і себе безперебійним погладжуванням зовнішнього боку ніжного стегна.
Коли Кіра трохи зрушується - і для цього потрібно ненадовго стиснути ноги - його протест не дивує: руки притягують широкі стегна ще ближче, і хаотичне дослідження грудок, що набрякли, супроводжується розгляданням її лона. І тепер зі слідами сперми там.
Відверто кажучи, Кіра багато чого може сказати: наприклад, як мало не померла, коли Роман якось так її стиснув, що зсередини обпалило чистим божевіллям, але вона й слова не може сказати, бо це ще... не кінець для неї .
Їй треба ще.
Кіра зможе і вдруге, і набагато швидше.
Тонка долоня прослизає до розвилки ніг і розводить губки, щоб попестити ниюче місце. Залишки сперми хлюпають під пальцями, що прискорюються.
— Блядь, — Роман спантеличений. Вдалося здивувати його настільки, що дотик до тонкої шкіри стегон тремтливий, його рука нестабільна.
— Я... я... Карелін, я зовсім близько, — на видиху пояснює Кіра.
Слідкує за рухами її руки невідривно, занурений у ритм кожного обороту і натискання, ніби від цього його життя залежить.
— Тобі... подобається дивитися? — не зовсім звабливо каже Кіра, бо втягування повітря носом загалом не надто інтригуючий звук.
— Взагалі все одно, — плутано відповідає він. — Подобається дивитись на тебе. Просто треба, бо якщо не побачу, якщо я не впевнений, що... Мені просто потрібно.
— Тоді краще іди сюди, — вона тягне чоловіка на себе, і він навалюється поцілунком, утримуючись на руках по обидва боки темноволосої голови.
Продовжуючи пестити себе, Кіра б’ється під ним — його губи обпалюють шаленством, ще один засос, ще один поцілунок, і так по колу. Немов вони перевертаються на ліжку сотні разів, міняючись хтось знизу, а хтось зверху, хоча ніхто з них і з місця не зрушується.
— Ти не уявляєш, що я з тобою зроблю, — хрипко обрушується на неї його розлюченість словами та уривками рухів. — Ти не уявляеш. Я розтягну тобі рота своїм членом, коли ти мені дозволиш.
Карелін абияк обводить пальцями пухкі губи, зминаючи і зачіпаючи, і Кіра хникає, прискорюючи темп.
— Я лизатиму тебе на сніданок, обід і вечерю. Де завгодно. Але кінчати ти будеш лише на моєму члені. Все це належатиме мені, — він перехоплює ротом її стогін, — тільки мені. Нехай у мене більше нічого не залишиться, нехай це буде все, що я матиму. Але це все зараз, все, що відбувається, буде тільки моїм. Жодних принципів не залишиться. Я візьму тебе всіма способами. Я знайду нові.
І тут утробний голос зривається, і він прикушує мочку вушка.
— Я... Все закінчено, Кіро, вчора все скінчилося, коли ти дозволила мені торкнутися тебе. Це... Іди сюди, люба. Ти навіть не уявляєш... Я — монстр і чудовисько, але я дурний з того дня, як ти... Я...
Стримуватися від крику легко, тому що Карелін поглинає її рот із невгамовним шаленством, і після оргазму доводиться чоловіка чи не відштовхувати.
Знову підводячись на коліна, він обережно проводить по набряклих складочках, але Кіра перевертається набік, невдоволено морщачи ніс.
— Досить, ось не зараз.
Карелін залишає на одному похилому плечі мокрий слід, а вона підіймається і цілує його в шию, проводячи нігтями по потужних грудях і торсі. Вона все ще збуджена, але сонна.
— Ш-ш-ш, — цілує Карелін Кіру у волосся, — лягай давай.
Крізь дрімоту вона чує якийсь незрозумілий звук — мабуть, минув уже деякий час. Закидаючи голову і повертаючись, знаходить себе в обіймах Романа, який підіймає мерехтливий телефон із ліжка.
Його член грізний на вигляд і у збудженому стані.
Спросоння рука так і тягнеться, і вона погладжує голівку.
— Тихо, — бере він долоню в свою і покусує, — завтра рано вставати. Спи далі.
— Твій телефон не дає, — бурчить дівчина.
— Звук відключив. Я вже не поїду, — каже рівним тоном, але дивиться на Кіру, що лежить поряд, обережно.
— Це добре, — позіхає вона і повертається до попередньої пози.
— Краще завтра я сам тебе підкину до роботи.
— Угу-угу.
Карелін спить безшумно, а ось вона прокидається від власного ж сопіння. Виявляється, будильник продзвенів уже хвилин десять тому, і дівчина зривається з місця, але залізна хватка з ліктя зупиняє її за талію так блискавично, що з горла рветься виск назовні. Карелін сам стрімголов підіймається на ліжку.
— Блядь, не зорієнтувався, що це ти з незвички. Вибач.
Нахабною п'ятірнею обмацує її грудки, смикає соски, що твердіють, і сопе їй у щоку.
— Нічого страшного, але мені треба... мені треба бігти, Рома. Я йду митися.
Якось укриваючи оголене тіло покривалом, Кіра кидається до шафи. Подивитися в бік ліжка наостанок стає помилкою - напівсидячи, Карелін спостерігає за нею, зі здибленим членом.
У душі вона тре шкіру з дещо надуманим ентузіазмом, і все заради того, щоб змусити себе менше рефлексувати про минулу ніч.
Коли Кіра залітає на кухню, Карелін уже п'є каву, притулившись до кухонного куточка. Поспіхом зроблений чай вона закидає кількома ковтками і примудряється з'їсти половину булки. Залишок бере з собою і перевіряє вміст сумки, майже перевертаючи ту догори дном.
Повертаючись і відкриваючи рота, щоб поквапити чоловіка, дівчина натикається на глузливий і задумливий погляд. Що її і бентежить.
— Ходімо швидше, інакше я на маршрутку втечу.
— Це все, що ти з'їла?
— У мене на роботі є їжа, пішли давай, — дратується Кіра.
Чоловік слідує за дівчиною неквапливим кроком, граючись ключами від машини в руці.
Водія Карелін, певне, відпустив учора — за кермо сідає сам. Кіра пристібається і опускає верхнє дзеркальце, щоб нанести гігієнічну помаду та підфарбувати вії. Тональний встигла накласти ще у ванній, слава Венері. Або Афродіті.
Роман водить акуратно, але дещо швидко. До цеху вони дістаються раніше за належний час, і Кіра шумно видихає від полегшення.
— Мені точно не подобається цей район.
— Він не повинен тобі подобатися, тобі тут не жити, Карелін.
— Але ти приїжджаєш уранці і їдеш увечері звідси. Я про це, — він оглядає покинуту будівлю та пусті земельні ділянки навпроти, ніби прикидає, що з ними можна зробити.
—  Ти жартуєш, так? Моя квартира знаходиться в районі нічим не кращим.
До цього Кіра навіть не помічає, в якому гарному настрої вона прокинулася з ранку, а тепер накочується пригнічення. Навіть ненавмисно, його мафіозна величність завжди знайде привід нагадати, як у неї все погано.
— Ти більше не живеш там, — різко відповідає Карелін. — Тимур тебе забере сьогодні.
— Бідолашний Тимур знає, що він тепер нянька для твоєї коханки? — махає Кіра руками і відвертається до вікна.
— Та він у захваті, мабуть.
Незручне мовчання повисає як переддень прощання. Кіра краєм ока спостерігає за ним: вона не хоче переступити межу, сильно нахабніти і нав'язуватися — поцілує її чи ні?
— Я пішла. Дякую.
Карелін цілує її глибоко та дуже впевнено, стискаючи обличчя однією рукою. Від надлишку почуттів дівчина проводить  долонею по його грудях.
— Так, йди, бо я…
Вона відгороджується сумкою та вистрибує із джипа. Біля самого входу до цеху, звичайно, обертається - машина все ще стоїть із незаведеним двигуном.