read-books.club » Дитячі книги » Ге, людина з Моого, Ота Шафранек 📚 - Українською

Читати книгу - "Ге, людина з Моого, Ота Шафранек"

100
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Ге, людина з Моого" автора Ота Шафранек. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 17 18 19 ... 33
Перейти на сторінку:
Якби не світили десятки штучних сонць, там цілий день було б сіро, як тут перед смерком. Вже тільки своїм розумом підтримуємо ми на планеті світло, теплий вітер, вологу, родючість грунту, рослин і тварин, барви й усе, що видає звуки, бачить і чує.

Та навіть безмір штучних сонць не замінить одного правдивого. Невблаганно зближається година, коли долі Моого й мооган розійдуться. Поки це станеться, поки ми розпрощаємося, наші штучні сонця іще якийсь час світитимуть, потім вони почнуть червоніти, гаснути, а тоді вже буде по всьому.

За своє власне майбутнє ми не боїмося. Моого загине, моогани переживуть його.

Все, що ми втрачаємо, — це наш світ. Це все, і це не так мало. Але далеко від нас у безмежному небі світить молоде сонце й під ним пливе планета, така подібна до нашої, що ми не втратимо майже нічого. Навесні там тане сніг і цвіте петрів хрест, уночі на деревах ухкають сови, в кроликів такі самі прозорі вуха, й діти так само люблять полуниці зі сметаною.

Ладіслав озирнувся на Геленку. Він хотів їй у чомусь дорікнути, але зараз це було б не до речі, тим паче, що я заговорив до нього. — Отже, Ладіславе, — мовив я, — надягни шкуру мооганина. Що ти робитимеш сьогодні ввечері? Будеш бідкатися чи танцюватимеш керднон на вулиці Горіхових тортів? Справлятимеш свої іменини, як справляємо ми щовечора, чи тобі буде осоружне твоє життя? — Не буде, — мовив Ладіслав, тручи своє вухо й суплячись. Він явно хотів іще щось додати, але не знав, як краще висловитись.

— Не так-то воно все просто, — мовила Кароліна.

— Навпаки, все досить складно, — озвався Йозіфек.

— Звісно, що складно, — сказала Кароліна.

Ладіслав і Йозіфек погодилися з нею.

— Я уявляю собі, що я мооганка, — провадила вона далі.

— Скажімо, моя сестра Леєнія.

— Гаразд, твоя сестра Леєнія.

— В такому разі, Ге, я твій брат Йозіфек.

Кароліна попросила Йозіфка, аби він їй не заважав, і, на мить замислившись, знову уявила собі, що вона моя сестра.

— Отже, я Леєнія. Я не бідкаюся, роблю свою роботу, увечері веселюсь на Центральнім проспекті, може, танцюю керднон, а може, літаю в тхолензі за містом. І мені в голову раптом западає сумна думка. Ми щезнемо, і ця планета буде безлюдна, огорнена вічною пітьмою. Теутендомонці радіють, що вони переберуться з планети на планету, наче з потопаючого корабля на неушкоджений. Та я не візьму з собою, пейзажу, якого більш ніколи ніде не побачу, мурах, що їх я здибала, снігурів, козуль, шипшиновий цвіт.

— Але ж твій брат Ге знайшов тобі планету, і там буде все — мурахи, снігурі, козулі, — умовляв Кароліну Ладіслав, заспокоюючи її, наче маленьку дитину.

— Проте я полечу від мооганських снігурів та козуль, покину їх на поталу лихим часам, цілий той світ полишу найгіршим часам. То був мій світ. Я належала до нього й завше належатиму.

— Якби можна було взяти до своїх зоряних кораблів усе живе, ми врятували б і билинки трави. Але в нас нема Ноєвого ковчега, ані чогось подібного. То що ж нам чинити? Може, загинути разом з мооганськими снігурами?

— Ну що ви. Мені тільки стає моторошно на думку, що я можу зустріти там когось такого, хто з нами не полетить. Добре, добре, я вже мовчу.

— Всі моогани мовчать про це, — кажу я. — А якщо тобі не дають спокою журні думки, ти звертаєшся до розрадника. Ну, тепер уже знаєш, чому розрадникові телефони весь час дзеленчать?

— Цікава б я знати, чим би він мене розрадив.

Я мовчав. Зате Ладіслав тут же відповів за розрадника:

— Можливо, він сказав би: «Сміливіше, Кароліно, і тобі буде весело».

Це нас усіх розвеселило. Геленка теж засміялася. Досі вона весь час мовчала і тепер сміялася тільки нишком.

Мені хотілося, щоб вона блиснула в усмішці й зубами, і я назвав Ладіслава головним розрадником Праги-6.

— Може, вже досить, Ге? — озвався зненацька тихий голос.

Це був той самий жаб'ячий голос із чужим акцентом, що від нього ми втекли з саду.


17
КУДИ ДІТИСЯ З ДВАДЦЯТЬМА ВІСЬМА МІЛЬЯРДАМИ?
НАДМІРНА ГОРДІСТЬ НЕВИДИМОГО

— Знов, — сказала Геленка й підсунулася ще ближче, так близько, що її голова торкалася мого коліна.

Я вирішив нарешті покласти цьому край.

— Леремія денунбондон. Маякта гуен хуен, каліячгунд, — мовив я.

На відповідь озвалося роздратоване бурмотіння. Ладіслав поцікавився, що я сказав голосові, що він одразу ж стулив губу.

— Я зауважив йому, що він мав би поводитися трохи чемніше й радше мовчати, коли вже зайшов до господи, куди його ніхто не запрошував.

— Вибач, Ге, — запротестував Йозіфек, — але тобі не здається, що ти сказав це своєму колезі трохи грубо? Він же досі майже весь час мовчав, я б навіть сказав, що він зовсім не балакучий. Просто ми зараз, може, зачепили його мооганську гордість, назвавши Ладіслава розрадником Праги-6. Я пропоную вибачитися перед ним і на додаток запросити до свого гурту. Якщо Кароліна не проти, скажи йому ласкаво, щоб він почувався в нас жаданим гостем.

— Я теж охоче привітала б цього добродія, — відповіла Кароліна, — але запитаймося спершу в Геленки. Мені здається, що вона не терпить невидимих гостей.

— Ні, хоч його тут і немає, — мовила Геленка.

— Коли так, то нехай він нам покажеться.

— Покажіться, — порадив невидимому Ладіслав.

— Важко, золотце.

Цю відповідь мооганина, який прийшов у гості, не можна було назвати чемною. З мене було вже занадто його невихованості. Я сказав, щоб він зоставався невидимим доти, поки позбудеться чужого акценту, й що йому краще було б також мовчати, якщо не знає, що й коли годиться

1 ... 17 18 19 ... 33
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ге, людина з Моого, Ота Шафранек», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ге, людина з Моого, Ота Шафранек"