Читати книгу - "Подорож «Пройдисвіта»"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Справді, навіщо? — підтримав друга Сашко.
— А раптом він шпигун, — нявкнув Васька, — і спеціально крутиться, аби легше було втекти від нас?
Цей нахабний нявк почули всі мандрівники. Бійці-тритони залишились незворушними, Карасик-Опанасик посміхнувся, а Рак-Мастак гучно ляпнув хвостом. Плавунець-Хитрунець покрутив біля голови лапкою, що дуже обурило Ваську.
— Він ще й дурнем мене виставляє, — остаточно утвердився у своїх підозрах Васька. — Точно шпигуняка щукова.
— Заспокойся, пухнастику, — обізвалась Жабенція, — він наш розвідник. За допомогою своїх антен він обстежує середовище навколо нас значно далі, ніж це можна зробити будь-якими гострими очима. Бандитів-щук він відчує набагато швидше, ніж вони побачать нас. Поки він із нами, ми в безпеці, а кружляє тому, що має з усіх боків відчувати наближення ворогів. Зрозумів?
Якби Васька міг червоніти, то став би схожим на калину, а так він лише опустив очі додолу і муркнув розгублено:
— Ага…
— Класно, — гавкнув Боба, — мені б такі антени. Я б Жучку першим знаходив би.
— Яку Жучку? — в один голос запитали Сашко, Васька і Жабенція.
Тут вже Бобі довелося мінятись кольорами.
— Та так, просто сказав, — зніяковів він.
— Ха, знаю я її, вреднюку, — аж заляскотів Васька. — Це ота симпатичненька руда собацюра, що мене весь час по деревах ганяє?
— І зовсім вона не собацюра, — огризнувся Боба. — Сам ти кошак злісний.
— Ага, ось ти як! — настовбурчився Васька.
— Увага! — перебила Жабенція кривавий конфлікт. — Плавунець-Хитрунець щось відчув.
І дійсно, Хитрунець застиг на одному місці і напружено вдивлявся в одну точку. За кілька секунд він щось затріскотів по-жучачому. Жабенція уважно його слухала і хитала головою.
— Він відчув кілька зграй щук та окунів, що рухаються разом, — нарешті почала говорити Жабенція. — Здається, вони рухаються туди ж, куди й ми.
— Він може сказати, скільки їх? — стривожено запитав Тритон-Батон.
Жабенція почала щось кумедно стрекотіти до Хитрунця. Той хитнув головою і застрекотів у відповідь.
— Точно сказати не може, але не менше п’ятдесяти, — переклала Жабенція.
— Ми не прорвемося, — похмуро сказав Карасик-Опанасик, Тритон-Батон ствердно хитнув головою. Запала неприємна тиша.
— Може, вони просто так собі гуляють, — з надією муркнув Васька.
— Ага, — відповів Опанасик, — у найбезрибнішому місці озера. Там же нікого і нічого немає, крім того трактора.
— Мабуть, їх хтось попередив про нашу подорож, — зауважив Сашко.
— Знову ви про шпигунів починаєте? — невдоволено рикнув Тритон-Батон.
Цієї миті роздалось різке сичання. Сашко і Боба здригнулись, а Васька за звичаєм гримнувся зі стільчика. Проте шаленіти не було причини — це в розмову втрутився Вуж-Чимдуж. І знову в ролі перекладача виступила Жабенція, правда, при цьому вона стала блідо-зеленою і намагалась не дивитися на вужа.
— А я чув, що вужі жаб їдять, — співчутливо прошепотів Васька, поки Жабенція вела перемовини.
— Це добрий вуж, він лише котярами харчується, — «заспокоїв» його Боба.
— І від собаки не відмовиться, особливо такого вгодованого, — огризнувся Васька, відтягнувши шерсть на загривку Боби.
Нарешті Вуж-Чимдуж замовк і Жабенція переклала:
— Пан Чимдуж пропонує обдурити бандитів, — слово «пан» вона вимовила з великою повагою. — Для цього нам необхідно розділитись. Ватага озброєних тритонів хай попливе до трактора навпростець, а всі інші звернуть у бік, підпливуть звідти та спробують завести трактор.
— Мої воїни не знають дороги, — озвався Тритон-Батон.
— Карасик-Опанасик зможе їм пояснити, — відповів Сашко. — Я думаю, що це дуже непоганий план. Хоча я все-таки просив би відправити одного тритончика за підмогою.
Тритон-Батон погодився із цією пропозицією. Він вибрав найпрудкішого воїна і наказав щосили пливти до В’юна Чотирнадцятого. Решта воїнів-тритонів уважно вислухали Опанасика, і зрештою загін тритонів на чолі з Тритоном-Батоном рушив вперед. Карасик-Опанасик, Рак-Мастак, Черепаха-Вовтузяка, Жабенція, Вуж-Чимдуж та екіпаж «Пройдисвіта» повернули ліворуч. Плавунець-Хитрунець продовжував пливти попереду, петляючи довкола друзів. Здавалось, його вусики-антени аж тремтять від напруги.
Мандрівники пливли в повній тиші. Вода ставала все чорнішою і бруднішою.
— До трактора залишилось зовсім трохи, — повідомив Карасик-Опанасик.
Плавунець-Хитрунець раптом щось схвильовано пробулькав Жабенції. Вона негайно повідомила друзям:
— Загін Тритона-Батона почав бій зі Щукою-Злюкою та її бандитами.
— Мамко-кицько, — заскиглив Васька. — Здається мені, що він довго не протримається.
— Помовч, — гавкнув Боба. — Це й дурню зрозуміло.
— Швидше, швидше друзі, — вигукнув Опанасик, і мандрівники буквально стрибнули вперед.
Стало зовсім темно, та невдовзі екіпаж «Пройдисвіта» помітив чорний силует, що нагадував великий черевик.
— Скажи чесно, — Васька штовхнув Бобу в бік, — ти точно думаєш, що
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Подорож «Пройдисвіта»», після закриття браузера.