Читати книгу - "Три сили. Як виховують в успішних спільнотах"

Проте щодо переконань, походження і духу мормонська віра має набагато менше спільного з юдаїзмом, аніж із доктриною про божественне призначення США[22]. Сміт, якого часто описують як «релігійного генія»291, збудував свою церкву переважно на ідеї доленосного значення Америки для світу292, перелицювавши Святе Письмо, аби те пасувало цій ідеї. Сміту відкрилися істини, про які раніше ніхто й помислити не міг: що Едемський сад насправді був розташований у графстві Джексон, штат Міссурі293; що Адам і Єва жили в Америці; що купка юдеїв блукала Західною півкулею приблизно за 600 років до нашої ери; що сам Ісус після воскресіння вирушив до Америки; що по всьому континенті велися запеклі війни між послідовниками Христа і його ворогами; що справжнє християнське Євангеліє збереглося в Америці у вигляді записів на золотих табличках, схованих під землею у північній частині Нью-Йорка; і що під час Другого Пришестя Христос повернеться до Америки. «Уся Америка — це Сіон»294, — проголошував Сміт, асам мав бути його пророком і очільником.

У такий спосіб з часів своєї появи мормонство змішували з ідеєю американської винятковості — тобто вірою Америки в себе, з тим, що дослідник мормонів Метью Боумен називає «впевненим у собі аматорством»295, — навіть попри те, що інші американці відкидали мормонів, піддавали остракізму і нападали на них296. Перетнувши країну у своїх фургонах297, здолавши гримучих змій, лихоманку, голод, вігілантів і ріку Міссісіпі завширшки понад півтора кілометри, вони додали першопрохідницький дух до своєї і без того «сутнісно американської релігії»298. На своєму шляху на захід вони харчувалися не манною чи мацою, а сухарями і шинкою.

Коли мормони знайшли прихисток у відлюдній долині Солт-Лейк, це лише посилило їхню віру у власну обраність Господом299. Америка відвернулася від справжньої віри, а вся християнська спільнота впала у Велике відступництво300. Єдина справжня церква Христа на Землі була в них. Лише їм Бог довірив служіння, істину і завдання спокутувати гріхи людства в очікуванні неминучого Другого Пришестя. Таке бачення себе — як Божих посланців перед Апокаліпсисом301 — лишилося засадничим для ідентичності мормонів.

Вони вірять, що можуть спілкуватися безпосередньо з Богом і отримувати одкровення302. Кожен мормон чоловічої статі старший дванадцяти років може стати «священиком»303, здатним «встановлювати зв’язок із божественною силою, щоб зцілювати, виганяти демонів, благословляти і освячувати»304. Мормони вирушають у «місії»305, щоб навертати до своєї віри решту людства. І їм це справді добре вдається. У всьому світі зводяться мормонські храми — і щойно їх освячують, люди іншої віри не можуть вже до них заходити306.

Деякі християни стверджують, що мормонство не є християнською релігією307, однак мормони глибоко переконані, що є послідовниками Христа. Вони моляться йому, освячують його іменем івірять у його викупну жертву і воскресіння. Хоча окрім доповнення Біблії власними текстами, мормонство відрізняється від більшості християнських конфесій ще й своїми ключовими аспектами308 (саме за ними різняться між собою християнські конфесії). Зокрема, на метафізичному рівні мормонство заперечує глибинну низьку природу людини, на якій наполягають майже всі християни.

Наприклад, мормони відкидають вчення про первородний гріх. Професорка Колумбійського університету (і мормонка) Клаудія Бушман пише: «На відміну від інших християн, вони вважають себе вільними від первородного гріха, через який занепало людство»309. Мормонське віровчення справді відкидає звичний для християнства категоричний дуалізм людського і божественного, стверджуючи радше, що Бог є тілесною і загалом подібною до людини істотою310 і що люди, своєю чергою, також мають божественну природу Господа. Тож мормонство, як говорив у ХІХ столітті лідер Церкви Ісуса Христа святих останніх днів Б.Г. Робертс, навчає, що «бути рівним Богу — це не зазіхання на чуже»311. Навіть нині мормони загалом вірять, що гідно проживши це життя, «у наступному вони самі набудуть божественної природи»312.

У свій невимушений спосіб мормони зберігають майже надприродну переконаність в існування життя після смерті. Вони сприймають свої родини як організовані божественною волею спільноти313, яким судилося бути разом не лише зараз, а й потім. На них чекає особливий, третій рівень небес — «Царство Небесне». Ті, хто прийняв повне (за інтерпретацією мормонів) Євангеліє, вічно житимуть там, разом зі своїми земними родинами.

Однак найважливішим елементом вищості мормонів нині є моральність. Коли йдеться про ставлення до мейнстримових американських переконань і «сімейних цінностей», мормони повністю перехопили історичну ініціативу. Упродовж майже всього ХІХ століття вони відверто сповідували полігамність. Ба більше, рання мормонська ідеологія нібито сприймала кількість жінок як показник величі чоловіка і його наближеності до божественного314. (У Бриґама Янґа було приблизно від двадцяти семи до п’ятдесяти п’яти дружин315, у Сміта, мабуть, тридцять316, однак дехто стверджує, що за останні три роки свого життя він уклав вісімдесят чотири нові небесні союзи). Під сильним тиском уряду Сполучених Штатів у 1890 році Церква нарешті відмовилася від полігамії та у 1904 році317 зреклася її ще раз.

Допоки мормони сповідували полігамію, американці могли дивитися на них як на розпусних аморальних збоченців. Нині вже мормони зі своїми поміркованими родинами і милими дітьми можуть вважати Америку розпусною і аморальною318. З позиції Церкви Ісуса Христа святих останніх днів, як говорить Клаудіа Бушман, мормонство — це «осередок моралі у світі морального занепаду»319.

Отже, нині мормонське відчуття винятковості меншою мірою зосереджене на божественному призначенні Америки і набагато більшою — на моральності та місії. Якщо ви сидите у недільній школі у мормонській церкві, ви цілком можете почути, як діти співають: «Я — дитя Бога, / Він послав мене сюди»320. Гімн, покликаний донести до мормонських дітей їхні особливі стосунки з Богом, утілює ідею і божественного батьківства, і божественної місії. Кожне покоління мормонів навчають того, що світ чекав саме на них. Упродовж шести тисяч років Бог тримав свій «особливий скарб» при собі, чекаючи нинішнього моменту, щоб помістити його на Землю і спокутувати гріхи людства. Президент Церкви Езра Тафт Бенсон у 1980–1990-х роках говорив юним мормонам:

Протягом майже 6000 років Бог тримав вас, більшість із вас, при собі, щоб ви з’явилися на Землі в останні дні перед Другим Пришестям Господа… Бог до останнього етапу беріг декого зі Своїх найсильніших дітей, і вони допоможуть тріумфально вирушити у Царство… адже ви — покоління, яке має бути готове до зустрічі зі своїм Богом321.