Читати книгу - "Корсунь-Шевченківська битва: сторінки історії."

Незважаючи на складні погодні умови, відважні авіатори піднімалися в повітря і скидали свій смертоносний вантаж на голови гітлерівців. Полонений обер-єфрейтор Рюль Гюнтер розповідав: «17 лютого я пережив найстрашніший день у житті. Напередодні командування назвало цю безумну операцію „бігом“ за життям. Насправді ж вона була „бігом за смертю“. Шлях з усіх боків дуже обстрілювався артилерією, танками, протитанковими гарматами і піхотою. Діяла добре відома всім „катюша“. Поєднання вогню усієї цієї техніки мало для нас жахливі наслідки. Росіяни задавили нас вогнем. Ми гинули тисячами... Повітря наповнювалось криками поранених, на кожному кроці були трупи... Паніка збільшувалась з кожною хвилиною. Люди, рятуючись втечею, розсіялися по обидва боки шляху» [1, 101].

Обер-лейтенант Вольф, ад’ютант начальника тилу 11 армійського корпусу генерала Штеммермана говорив: «Усі шляхи були забиті, навколо стояв неймовірний безпорядок, все злилося в один суцільний потік. Всі тікали, і ніхто не знав, куди він тікає і навіщо...» [1, 102].

У журналі бойових дій 4 гвардійської армії за 18 лютого 1944 року зроблено такі записи: «Особливу роль в першій половині дня по знищенню ворога, який проривався, по розсіченню фашистських колон і у відбитті його спроб пробитись на захід відіграла наша артилерія».

«При пересуванні колон у напрямку висоти 239,0 ворог зазнав великих втрат, головним чином від вогню 438 полку... Тільки проти однієї 6 батареї лежало понад 800 трупів фашистів. Окремі німецькі солдати проривались до гармат, де знищувались вогнем ручної зброї. На станинах гармат валялися трупи німців». «Взвод управління 3 батареї під командуванням лейтенанта Толпеєва відбив 10 атак, знищивши майже повністю ескадрон ворога».

«...18.2.44 р. групою по обстеженню бою на ділянці Почапинців, висоти 239,0 було виявлено 1750 трупів німецьких солдатів».

Серед артилеристів 89 полку гвардії полковника Н. К. Квашина особливо відзначився мужністю і вмілим керівництвом своєю батареєю гвардії лейтенант Шайхутдінов. З офіцерів полкової артилерії виділявся хоробрістю і майстерністю вести ефективний вогонь гвардії старший лейтенант Гапонов, який знищив 200 гітлерівців.

У Корсунь-Шевченківській битві було немало виняткових за своїм героїзмом подвигів не тільки окремих солдатів, офіцерів, а й цілих підрозділів нашої 4 гвардійської армії.

Стрілецька рота гвардії лейтенанта Дубровіна протягом однієї ночі відбила немало атак фашистів, які рвались з оточення. Ними володів тваринний страх за життя. Гітлерівці натовпом лізли на окопи гвардійців. Незважаючи на величезні втрати в своїх рядах, вони продовжували наступати. Іноді під нашим жорстоким вогнем відкочувались назад, розбивались на невеликі групи, потім з’єднувались і через деякий час атаки повторювались.

Гвардії лейтенант Наклонов у рукопашному бою знищив понад 20 гітлерівців. А щоб вести такий бій, треба бути особливо сміливим і вправним. Не слід забувати, що німецькі солдати у своїй більшості в той час були професіоналами військової справи. Вони пройшли достатню підготовку і мали великий бойовий досвід. Але на боці наших бійців була велика моральна сила: вони захищали свій народ, свою сім’ю, свою соціалістичну Батьківщину.

Радянський воїн у ході війни став кадровим воїном і, крім високих моральних якостей, володів військовою майстерністю ведення усіх видів бою, у тому числі бою на оточення і знищення ворога, який є найскладнішим.

Саме таким умілим захисником Вітчизни можна назвати молодого гвардійця лейтенанта Самаркіна, який знищив у рукопашній двох німецьких офіцерів. За прикладом своїх командирів йшли у бій солдати, показуючи високе вміння, проявляючи мужність і беззавітну хоробрість. Так рядовий Доценко тільки в одному рукопашному бою знищив 7 гітлерівців.

У ході боїв траплялось інколи так, що ворог підходив до штабів і тилів наших окремих підрозділів. І в цих критичних випадках радянські бійці були на висоті. Якось група фашистів прорвалась до кухні одного батальйону. Зав’язався рукопашний бій. У ньому активну участь взяв і куховар гвардії рядовий Хомяков. Швидко закривши котел з гарячою їжею, він схопив карабін і знищив 5 гітлерівців.

Наша гвардійська армія разом з іншими частинами і з’єднаннями брала участь у Корсунь-Шевченківській операції увесь час до її завершення...

____________________

1. От Сталинграда до Вены. — М., 1945.

1968 рік.

Багато вже сказано і написано про героїчну Корсунь-Шевченківську битву. Спогади учасників цієї епопеї, праці радянських істориків і теоретиків військової справи розкривають її велич і особливості.

Мені знайомі всі ці книги. Але, коли гортаєш їх сторінки і згадуєш пережите, виникає бажання особливо наголосити на тому, що, на мою думку, поки що недостатньо висвітлено в нашій літературі. Хочу звернутись до теми, котра й тепер не перестає хвилювати мене, — про нерозривну єдність армії і народних мас, яка з такою величезною силою виявилась у боях за визволення України від фашистської окупації.