Читати книгу - "Василинка — руда вдача"

— Гей, він підписаний англійською й адресований Пра! — вигукнула Васька, висмикуючи в тата конверт і віддаючи його Дарині Миколаївні.

Пра відкрила конверт, позначений зображенням червоного птаха з людським тулубом, і її руки чомусь затремтіли дужче від звичайного. Пробігши очима коротенький англійський текст, вона розгублено глянула на рідних.

— Що таке? Що трапилося?! — захвилювався тато.

— Якісь неприємності? — схопилася за серце мама.

— Ні-ні, все гаразд, — посміхнулася Пра, і її волошкові очі засяяли. — Якщо я правильно все зрозуміла, то навіть дуже-дуже гаразд. Просто несподівано… Справа в тім, що король Таїланду Рама Дев’ятий запрошує вашу донечку й мою правнучку, принцесу Василину Чумак, на свій день народження до столичного палацу.

Почувши це, батьки закам’яніли, як у грі «Морська фігура, завмри!», і безтямно вибалушилися на Дарину Миколаївну. Вигляд у них був такий кумедний, що Пра мимоволі порснула.

— Цього року король відзначає ювілей — 85 років, тому і збирає своїх родичів по всьому світі, — пояснила вона.

— Король?! — зрештою заледве вичавив тато. — Що за король номер дев’ять? І до чого тут Василина?!

— Я з вами тут із глузду з’їду, — поскаржилася мама.

— Не треба нікуди з’їжджати, — посміхнулася Пра. — Адже її королівській високості необхідна твоя підтримка. Он яка вона спантеличена! — Вона пригорнула знічену Ваську до себе і, цьомкнувши в щічку, прошепотіла: — Я їм нічого не розповідала…

— То вони нічого не знають про Катрусю Лісницьку? — пошепки відгукнулася Василинка.

— Ні, — підморгнула їй Пра. — Я вмію тримати паузу. До того ж навряд чи вони би повірили.

Тут тато не витримав:

— Поясніть нам нарешті, що трапилось? І чому ми з мамою дізнаємося про все останніми?!

— А що тебе так дивує? — вигнула брову Дарина Миколаївна. — Ми так рідко бачимося, що я просто не встигаю розповідати вам про всі події Василининого життя!

— То як мені тепер звертатися до рідної доньки?

— Можна просто — Ваша високість.

Василині в голові не вкладалося, що її запрошено до чужоземного палацу, на гостину до королівської рідні, — і від того голова почала паморочитися. Страхітлива пташка Гаруда з людським тулубом (символ Таїланду) закрутилася перед очима, і Васі здалося, що чудовисько каркає їй у вухо: «Хто ти? Хто ти? Хто ти?» Вона аж притисла пальці до скронь, щоби припинити оте нав’язливе каркання…

Аж раптом її осяяло чітке усвідомлення — ніби сніжинка на маківку впала: «Я — Боже створіння! Я — часточка цієї землі, попри те що маю титул принцеси іншої країни!»

— Як мені жити, щоби всі на світі були щасливі? — запитала Василинка, розгублено блимаючи на Пра.

— Завше лишайтеся собою, Ваше високосте! — всміхнулася мудра прабабуся.

Посилання на казку О. М. Волкова «Чарівник Смарагдового міста», головна героїня якої — дівчинка Еллі — була віднесена потужним буревієм, утвореним лихою чаклункою, до чарівної країни, повної дивовижних істот (як-от, живе опудало і залізний лісоруб, лев-страхополох, шаблезубий тигр, летючі мавпи тощо).

Есмінець — скорочена назва ескадреного міноносця; воєнне судно, призначене для враження й пошкодження різноманітної техніки супротивника, а також для встановлення мінних загороджень.

Еласмотерій — різновид носорога, що мешкав на території Євразії 5 млн років тому; вважається прототипом міфічного єдинорога.

Гобелен — безворсовий килим ручної роботи, на якому зображено сюжетні композиції чи орнамент.

Камея — ювелірна прикраса, виконана за допомоги техніки барельєфу — опуклого скульптурного зображення, що здіймається понад поверхнею основи щонайбільше наполовину.

Менді — розпис тіла хною; зазвичай являє собою сакральні індійські візерунки, кожен із яких має певне ритуальне значення.

Хна — рослинний барвник, виготовлений із висушеного листя лавсонії. Використовується для оздоблення тіла в Індії, Пакистані, країнах Африки тощо.