Читати книгу - "Дівчина, що гралася з вогнем"

Крізь дощову завісу вона раптом розгледіла на пляжі, метрів за п’ятдесят звідси, дві людські постаті. Джордж Бленд тягнув її за руку, щоб скоріше заштовхнути у вестибюль, але вона вивільнила свою руку і, притиснувшись до стіни, стала вдивлятися в далечінь. На якусь мить пара зникла з очей, потім усе небо яскраво розпанахала блискавка.

Вона вже зрозуміла, що це були Річард і Джеральдіна Форбс. Вони стояли приблизно на тому ж місці, де вона вчора ввечері бачила Річарда Форбса, що походжав уперед і назад.

Коли блискавка спалахнула знову, їй здалося, що Річард силою тягне за собою дружину, що опиралася.

І тут окремі шматочки головоломки раптом склалися в цілісну картину. Фінансова залежність. Обвинувачення в шахрайстві в Остіні. Його неспокійне ходіння містом і непорушне сидіння в ресторані «Черепашачий панцир», коли він, здавалося, був заглиблений у тяжкі роздуми.

Він задумав убивство, щоб запопасти сорок мільйонів. Ураган для нього прикриття. Зараз він дочекався свого шансу.

Лісбет Саландер заштовхнула Джорджа Бленда у вестибюль і роззирнулася на всі боки. На очі їй потрапив забутий під дощем розхитаний стілець нічного сторожа. Вона схопила його, з розмаху вдарила об стіну будинку і озброїлася відламаною ніжкою. Джордж Бленд, нічого не розуміючи, кричав їй услід, щоб вона повернулася, але вона вже щодуху мчалася до пляжу.

Шквалистий вітер так і штурляв з ніг, але Лісбет, зціпивши зуби, пробивалася крок за кроком усе далі. Вона вже майже порівнялася з Форбсами, коли наступна блискавка освітила пляж і вона побачила Джеральдіну Форбс, що стояла навколішках біля самої крайки води. Схилившись над нею, Річард Форбс уже замахнувся, щоб завдати удару, в руках у нього було щось схоже на залізну трубу. Лісбет побачила, як його рука, описавши дугу, опустилася над головою дружини. Жінка перестала битися.

Річард Форбс не помітив Лісбет Саландер.

Лісбет ударила його по потилиці, ніжка стільця розкололася навпіл, а він лицем униз упав на пісок.

Нагнувшись, Лісбет узяла Джеральдіну Форбс за плечі і під різкими струменями дощу перевернула горілиць. Руки її раптом стали червоні від крові. На скроні у Джеральдіни Форбс темніла відкрита рана. Тіло жінки здалося важким, немов налите свинцем, і Лісбет у відчаї стала оглядатися, гадаючи, як дотягнути це бездиханне тіло до огорожі готелю. Але наступної миті на підмогу підоспів Джордж Бленд. Він гукнув їй щось, чого Лісбет не могла розібрати крізь завивання вітру.

Лісбет кинула погляд на Річарда Форбса. Той уже став накарачки, але вона бачила тільки його спину. Обвивши ліву руку Джеральдіни навколо своєї шиї, вона зробила знак Джорджу Бленду, щоб той підхопив жінку з іншого боку, і вони заледве потягли тіло по пляжу.

Не пройшовши і половини шляху, що залишався до огорожі, Лісбет почула, що геть вибилася із сили. І тут вона раптом відчула на своєму плечі чиюсь руку. Відпустивши Джеральдіну, вона штурхонула Річарда Форбса в пах, і він упав на коліна. Розбігшись, вона вдарила його ногою в обличчя і тут зловила переляканий погляд Джорджа Бленда. Але часу приділяти йому увагу в неї не було, і Лісбет, знов підхопивши Джеральдіну, потягла її далі.

Через кілька секунд вона оглянулася через плече. Річард Форбс, спотикаючись, плентався позаду, відставши на десять кроків, хитаючись під поривами вітру, як п’яний.

Ще одна блискавка розпанахала небо, і в Лісбет очі полізли на лоба.

Вперше вона заклякла від страху.

За спиною Річарда Форбса, у відкритому морі, на відстані ста метрів од берега, вона побачила Божий перст.

Наче моментальний знімок, у сяйві блискавки перед нею промайнув гігантський вугільно-чорний стовп і тут же зник з її поля зору, розтанувши у просторі.

«Матильда»!

Цього не може бути!

Ураган — так.

Але не торнадо!

У Ґренаді ніколи не бувало торнадо.

Химера урагану на острові, де не буває торнадо.

Торнадо не утворюються над водою.

Це проти всіх законів природи.

Це щось небувале.

«Він прийшов по мою душу», — промайнуло в думках.

Джордж Бленд теж побачив вихор. В один голос вони закричали одне одному: «Швидше, швидше!» — але обоє не почули, що кричить інший.

До огорожі ще двадцять метрів. Десять. Лісбет спіткнулася, і в неї підігнулись коліна. П’ять. Уже в воротах вона востаннє подивилася через плече. На мить перед нею промайнула фігура Річарда Форбса, і тої ж миті він, мовби схоплений невидимою рукою, зник, затягнутий під воду. На пару з Джорджем Блендом вони сяк-так затягнули свою ношу у ворота. Поки вони, похитуючись, брели через двір, Лісбет чула дзвін розбитих шибок і жалісливе скрипіння виламуваних віконниць. Одна відірвана дошка пролетіла у неї перед самісіньким носом. Наступної миті вона відчула болісний удар — щось хряснуло її по спині. Біля будинку натиск вітру зробився слабкішим.

Лісбет зупинила Джорджа Бленда і схопила його за комір. Притягнувши до себе його голову, вона крикнула йому в саме вухо:

— Ми знайшли її на пляжі. Чоловіка ми не бачили. Ти зрозумів?

Він кивнув у відповідь.

Вони підтягли Джеральдіну Форбс до сходів, і Лісбет ногою затарабанила в двері. На порозі показався Мак-Бейн. Від несподіванки він витріщив очі, потім підхопив непритомну жінку, впустив їх у підвал і зачинив за ними двері.

У ту ж мить нестерпний гуркітливий шум урагану стих, перетворившись на далеке буркотіння і постукування. Лісбет перевела подих.

Елла Кармайкл налила каву в кухлик і простягнула Лісбет. Від утоми та почувала себе такою знесиленою, що, здавалося, не могла навіть поворухнути рукою. Вона як сіла, притулившись до стіни, так і сиділа на підлозі не рухаючись. Хтось загорнув її і Джорджа Бленда в ковдри. Вона промокла як хлющ, і під коліном у неї була рана, з якої цебеніла кров. Одна штанина на джинсах була порвана, але вона не могла пригадати, звідки взялася ця десятисантиметрова дірка. Фреді Мак-Бейн та кілька пожильців клопоталися над Джеральдіною Форбс, перев’язували їй голову, і Лісбет байдуже спостерігала за цим. Якісь уривки фраз дійшли до її свідомості, і вона зрозуміла, що серед присутніх знайшовся лікар. У підвалі народу було напхом; крім пожильців готелю тут рятувалися і сторонні люди.

Нарешті до Лісбет підійшов Фреді Мак-Бейн і сів перед нею навпочіпки.

— Вона жива.

Лісбет нічого не відповіла.

— Що там сталося?

— Ми знайшли її на пляжі за огорожею.

— Впускаючи в підвал гостей, я недорахувався трьох. Не було тебе і подружжя Форбс. Елла сказала, що ти вибігла на вулицю як божевільна якраз тоді, коли починався