Читати книгу - "По ту сторону серця, Марі Луна"

Я відчувала провину — перед собою і перед Віктором. Розумом я знала, що з ним мені затишно і добре, що він був поряд, підтримував і турбувався. Але серце моє все одно тягнулося до Олега, як до якоїсь недосяжної мрії, до вогню і води одночасно.

Спочатку я була чесною з Віктором — говорила відверто про те, що в моєму серці ще є місце для іншої людини. Але з часом я почала переконувати себе і його, що Олег уже байдужий, що його немає в моїх думках. Це було складно, і інколи здавалося, що я сама себе обманюю.

Ця боротьба між розумом і почуттями розривала мене на частини. Я хотіла бути справедливою і перед Віктором, і перед собою, але в серці тримала тиху надію, що одного дня Олег побачить мене іншою — сильною, впевненою, гідною його уваги.