Читати книгу - "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"

5. Якщо у матері дитини, яка досягла трирічного віку, не відбута частина строку покарання не перевищує одного року і вона сумлінно виконує свої ма­теринські обов’язки, перебування дитини в будинку дитини може бути про­довжено адміністрацією виправної колонії до звільнення матері. У разі злісного порушення матір’ю вимог режиму відбування покарання рішення про продовження перебування дити­ни в будинку дитини може бути скасовано.

1. Вчинення жінкою злочину в стані вагітності кримінальний закон вважає обставиною, що пом’якшує покарання і тому передбачає можливість звільни­ти її від відбування покарання ще на стадії його призначення. Наприклад, ва­гітних жінок, або жінок, які мають дітей віком до семи років суд може (за пев­них умов) звільнити від відбування як основного, так і додаткового покарання з випробуванням у межах строку, на який згідно із законом жінка може бути звільнена від роботи за цими підставами (статті 66 і 79 КК). Трудове законо­давство України передбачає надання і жінкам оплачуваної відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 після них, а у разі народження двох і більше дітей, або ускладнених пологів — 70 ка­лендарних днів після пологів. Окрім того, вона має право на відпустку для до­гляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства (ст. 179 КЗпПУ).

2. Якщо суд при призначенні покарання, не знайшов підстав застосувати до вказаних жінок ст. 79 КК України, і вони будуть відбувати позбавлення во­лі в колонії, Регіональна комісія направляє їх до установ виконання покаран­ня, при яких створені будинки дитини. Уперше засуджені до позбавлення волі жінки з вагітністю понад 4 місяці або які мають при собі дітей віком 3 років — направляються до Чорноморської виправної колонії № 74 в Одеській області, а ті, хто раніше відбував покарання у виді позбавлення волі — до Чернігівської виправної колонії № 44 у Чернігівській області. Саме в ці установи з інших переводяться також жінки, які під час відбування покарання у виді позбавлення волі стали вагітними (з вагітністю понад 4 місяці). При цьому на кожну за­суджену, достатньо вивчену адміністрацією, складається детальна характерис­тика, в якій робиться висновок про можливість надання їй надалі права про­живання за межами колонії.

3. Умови відбування покарання названими жінками мають певні особли­вості. Їм дозволяється працювати за бажанням з урахуванням висновку лікар­ської комісії колонії; матері-годувальниці й вагітні жінки можуть одержува­ти продуктові посилки (передачі) в кількості й асортименті, які визначаються медичним висновком; під час пологів і після них мають право на спеціалізовану допомогу, вони не можуть бути поміщені у дисциплінарний ізолятор, карцер, приміщення камерного типу (одиночну камеру); для них встановлені окремі, підвищені норми харчування тощо. Усі ці заходи передбачаються, передусім, в інтересах дитини, спрямовані на те, щоб вона народилася здоровою. У будин­ках дитини забезпечуються умови, необхідні для нормальної життєдіяльності та розвитку дитини. Засуджені жінки можуть спілкуватися зі своїми дітьми у вільний від роботи час без обмежень, але вони повинні суворо дотримувати вимог встановленого порядку відбування покарання та виконувати свій голов­ний обов’язок — сумлінно ставитися до виховання дитини.

Під час перебування в колонії вони також можуть бути звільнені судом від відбування покарання в межах строку, на який згідно із законом жінка звіль­няється від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку, з додержанням встановлених законом вимог: 1) жінка не по­винна бути засудженою до позбавлення волі на строк більш як п’ять років за умисні тяжкі й особливо тяжкі злочини; 2) повинна мати сім’ю або родичів, які дали згоду на спільне з нею проживання, 3) жінка має змогу самостійно за­безпечити належні умови для виховання дитини (ст. 83 КК).

5. За загальним правилом діти засуджених жінок у дитячих будинках при установах виконання покарань можуть знаходитися там до досягнення триріч­ного віку. У подальшому вони, за згодою матері, можуть передаватися її роди­чам, іншим особам (при узгодженні з органами опіки й піклування) або направ­ляються до відповідних дитячих закладів.

Законодавство знає лише один випадок, коли дитину можна залишити в бу­динку дитини при установі після досягнення нею трирічного віку — якщо не- відбута частина строку покарання її матері не перевищує одного року й вона сум­лінно виконує свої материнські обов’язки, то перебування дитини продовжуєть­ся до звільнення засудженої. У разі злісного порушення матір’ю вимог режиму відбування покарання, таке рішення може бути скасовано (ч. 5 ст. 141 КВК).

1. Засудженим жінкам, які сумлінно ставляться до праці і додержують вимог режиму, постановою начальника виправної колонії за погодженням із спостережною комісією може бути дозволено проживання за межами виправної колонії на час звільнення від роботи у зв’язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною трирічного віку.

2. Засуджені жінки, яким дозволено проживання за межами виправної колонії:

оселяються поблизу виправної колонії і перебувають під наглядом адміністрації колонії; можуть носити одяг, прийнятий у цивільному вжитку, мати при собі гроші та цінні речі;

можуть без обмеження листуватися, одер­жувати грошові перекази, посилки (передачі) і бандеролі, витрачати гроші, мати побачення з родичами та іншими особами;

користуються правом вільно­го пересування по території, межі якої визначаються начальником виправної колонії;

у разі пологів, хвороби засуджених або їхніх дітей вони можуть поміща­тися в місцеві лікувальні заклади охорони здоров’я;

після закінчення періоду звільнення від роботи у зв’язку з вагітністю та пологами виконують роботу за вказівкою адміністрації виправної колонії, їм нараховується заробіток на загальних підставах з іншими засудженими, які відбувають покарання у виправній колонії даного виду.

3. Харчуванням, одягом, а також комунально-побутовими