Читати книгу - "Стів Джобс"

- Я не стояв би тут, якби не така щедрість, - сказав він. — Сподіваюся, що ми всі можемо бути такими щедрими і підписатися на донорство наших органів після смерті.

Після тріумфуючих вигуків - «я на ногах, я повертаюся в Apple, я обожнюю кожен прожитий день» — він представив нову лінію пристроїв iPod Nano з відеокамерами, у дев’яти різних кольорах, вироблених з анодованого алюмінію.

До початку 2010 року Джобс набрав більше сили і занурився знову в роботу. Той рік стане одним із його найпродуктивніших років у Apple. Він два рази поспіль довго був удома після запусків двох головних гравців цифрової стратегії компанії: iPod і iPhone. Зараз він переключився на створення третього.

<пхйад 'і-.*и /,1і, V .¥>4.иш «••^йГлЬоІ-Л -децШ

і Д*;'і .;і.х т»м

'/47»аіек'л«і|*й- ,/.!;< 0к>й £ '{л^- <>т ,• = л»

■- <"^ мЩ> ^4п-‘-фг- :і^^і ',•>'■ ’f

• ^-H-W'v v ■ »f*x,ra

:1ИІ<^І;;ЙДШФ%:їДЇГ^ >■ і?- .^J^KДr Г' -jtlM-iUcfc.'':-ІЛІ-'-ігд

і PAD

Початок нової ери

Революцію замовляли ?

Ще в 2002 році Джобса дратував майкрософтівський інженер, який постійно вихваляв програму для планшетного комп’ютера, що дозволяла користувачам вносити інформацію через монітор за допомогою стилоса чи ручки. Того року декілька розробників випустили персональні планшетні комп’ютери з тією програмою, але жоден не відзначився в історії. Джобс дуже хотів показати, як це робити правильно — без стилоса! — але коли побачив мультисен-сорні технології, які розробляла компанія Apple, то вирішив, що слід спершу використати їх на iPhone.

На той момент ідея планшетного комп’ютера обговорювалася всередині колективу, який працював над розробкою комплектую-чїіхдо Macintosh.

— Ми не плануємо робити таблетки, - виголосив Джобс в інтерв’ю Волгу МосберГу в травні 2003 року. — Як виявляється, люди хочуть мати клавіатуру. Таблетки подобаються багатим хлопцям, у яких уже вдосталь інших персональних комп’ютерів і пристроїв.

Як і у випадку з його висловлюванням щодо «гормонального дисбалансу», це було сказано, щоби ввести людей в оману; на більшості щорічних зустрічей для сотні топ-менеджерів компанії таблетка була одним із проектів, які обговорювалися і були заплановані для виготовлення в майбутньому.

— Ми хизувалися цією іцеєю на багатьох таких зустрічах, оскільки Стів ніколи не втрачав бажання випустити таблетку, — розповідав Фіг Щиллер.

Проект планшетного комп’ютера отримав широкого розголосу в 2007 році, коли Джобс обдумував ідеї дешевого нетбука. Одного понеділка під час мозкового штурму команди директорів Айв запитав, навіщо причіпляти відкидну клавіатуру до екрану; то було дорого й незручно. Розмістіть клавіатуру на екрані, використовуючи мультисенсорний інтерфейс, запропонував він. Джобс погодився. Тож ресурси були спрямовані на те, щоби прискорити розвиток проекту планшетного комп’ютера замість розробки нетбука.

Процес був запущений тим, що Джобс і Айв визначилися з правильним розміром екрану. Перед ними було двадцять моделей - усі прямокутники із заокругленими краями, звісно, - і лише трішки відрізнялися за розміром і співвідношенням сторін. Айв розклав їх на столі в дизайнерській студії, а пополудні вони знімали оксамитове покривало, під якими були заховані моделі, і бавилися ними.

- Так ми вирішили, яким буде розмір екрану, — сказав Айв.

Як завше, Джобс наполягав на найбільшій можливій простоті. Для цього потрібно було визначитися з тим, що було необхідно цьому пристрою. Відповідь: екран. Тож основними принципом роботи стало те, що кожна деталь має створюватися відповідно до екрану.

— Як ми можемо зробити так, щоби там не було цілої купи штук і кнопок, які будуть відволікати від екрану? - запитав Айв. На кожному кроці Джобс наполягав, щоби щось забирали і спрощували.

У якийсь момент Джобс подивився на модель і був трохи не задоволеним. Вона не виглядала достатньо буденною і товариською, щоби просто підхопити ії у руки й понести з собою. Айв приставив свого пальця, так би мовити, до проблеми: треба було, щоб із першого погляду на таблетку ставало зрозуміло, що її можна взяти однією рукою. Кутики мали бути трішки заокругленими, щоби людина відчувала, що може просто підхопити ії, замість того щоб обережно брати в руки. Це означало, що потрібно було розробити такий дизайн, щоби необхідні порти підключення і кнопки були відбортованими достатньо тонко, аби легко ховатися всередині.

Якщо ви звертали увагу на патенти, то И&РМеМ шгкж USDWUWS

могли би зауважити один під номером D504889, на який Apple подала заявку в березні 2004 року і який був задокументований чотирнадцять місяців по тому.

Серед винахідників значаться Джобс та Айв. У тій заявці містилися ескізи прямокутної електронної таблетки із заокругленими краями, яка виглядала точно так, як згодом iPad. Між ескізами був один, на якому чоловік буденно тримав пристрій лівою рукою, а правим указів-ним пальцем торкався екрану.

Оскільки комп’ютери Macintosh використовували мікросхеми Intel, Джобс спершу планував використовувати в iPad низьковольтні чипи Atom, які Intel саме розробляла. Пол Отелліні, генеральний директор компанії Intel, наполягав, щоби вони разом працювали над дизайном, і Джобс мав схильність йому довіряти. Його компанія виготовляла найшвидші процесори в світі. Але Intel звш. виготовляти процесори для пристроїв, які під’єднувалися до стіни, а не для таких, які могли працювати на батарейках. Тоні Фейдел активно наполягав на тому, щоби використовувати апаратні платформи ARM, що було простіше й потребувало менше енергії. Apple давно вже була партнером ARM, і чипи з використанням їх апаратних платформ були в оригінальному iPhone. Фейдел заручився підтримкою інших інженерів і довів, що можливо протистояти Джобсові й таки настояти на своєму.

- Неправильно, неправильно, неправильно! — кричав Фейдел на одній зустрічі, коли Джобс напирав, що найкраще буде довіритися компанії Intel, щоби вона виготовила для них хорошу мобільну мікросхему. Фейдел навіть зняв свій робочий бейджик і поклав його на стіїї, погрожуючи, що покине компанію.

Зрештою Джобс піддався.

— Я чую тебе, — сказав він. — Я не збираюся чинити всупереч волі моїх найкращих хлопців.

Насправді він ударився в іншу крайність. Apple погодилася використовувати апаратну платформу ARM, але також купила фірму з розробки