Читати книгу - "Невідоме Розстріляне Відродження"
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Невідоме Розстріляне Відродження" автора Павло Коломієць. Жанр книги: Публіцистика / Поезія / Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Додати в закладку:
Додати
Перейти на сторінку:
Тумани стеле ніч на серці, А над туманами журба. Сонце
Очі вершинні безумно розкриті. Безум небесний з мечем у руці Ходять під Сонцем – Сонцем убиті, Ходять під Сонцем – Сонцем убиті, — Сонцем убиті – Трупи, Мерці. Цвинтарі Сонця. І соняшний льот. Сонцем убиті проходять в Огні. Сонце безумно сміється з висот, Сонце безумно сміється з висот, — Сонце вбиває, вбива на землі На Цвинтарі Сонця тепер мені жить. На Цвинтарі Сонця тепер мені спать. А Сонце безумно горить і горить, А Сонце безумно горить і горить, І Привиди денні летять і летять. На Цвинтарі Сонця не зрушиться тиш Ні вибухом грому, ні стрілом гармат. А Сонце палає безумніш і зліш, А Сонце палає безумніш і зліш, — А Сонце, як ворог, а Сонце, як кат! «Двадцять весен білих-білих…»
Двадцять весен білих-білих… Двадцять келихів ущерть. Пив я Соняшну Отруту — І в останнім випив смерть. Яривсь, ярився червоний. Цвів же цвів же злий Огонь, — Пив я Соняшну Отруту, Пив палаючий Огонь. Пив я з келихів смертельних, Вином Сонця повних вщерть, Поки випив всю Отруту, Поки випив Сонце – Смерть. Ще Огонь цвіте – огніє, Але Сонцем мертвий я. Я пройшов своє належне, Я пройшов свої поля. Ще Огонь цвіте – огніє, Ще горять його ножі, Але я пройшов пустині До останньої межі.
Очі вершинні безумно розкриті. Безум небесний з мечем у руці Ходять під Сонцем – Сонцем убиті, Ходять під Сонцем – Сонцем убиті, — Сонцем убиті – Трупи, Мерці. Цвинтарі Сонця. І соняшний льот. Сонцем убиті проходять в Огні. Сонце безумно сміється з висот, Сонце безумно сміється з висот, — Сонце вбиває, вбива на землі На Цвинтарі Сонця тепер мені жить. На Цвинтарі Сонця тепер мені спать. А Сонце безумно горить і горить, А Сонце безумно горить і горить, І Привиди денні летять і летять. На Цвинтарі Сонця не зрушиться тиш Ні вибухом грому, ні стрілом гармат. А Сонце палає безумніш і зліш, А Сонце палає безумніш і зліш, — А Сонце, як ворог, а Сонце, як кат! «Двадцять весен білих-білих…»
Двадцять весен білих-білих… Двадцять келихів ущерть. Пив я Соняшну Отруту — І в останнім випив смерть. Яривсь, ярився червоний. Цвів же цвів же злий Огонь, — Пив я Соняшну Отруту, Пив палаючий Огонь. Пив я з келихів смертельних, Вином Сонця повних вщерть, Поки випив всю Отруту, Поки випив Сонце – Смерть. Ще Огонь цвіте – огніє, Але Сонцем мертвий я. Я пройшов своє належне, Я пройшов свої поля. Ще Огонь цвіте – огніє, Ще горять його ножі, Але я пройшов пустині До останньої межі.
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Невідоме Розстріляне Відродження», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Невідоме Розстріляне Відродження» жанру - Публіцистика / Поезія / Сучасна проза:
Коментарі та відгуки (0) до книги "Невідоме Розстріляне Відродження"