Читати книгу - "I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі"

два об’єкти для системи точкового захисту і тримався курсу —

але своїх торпед не випускав.

— Алексе, чому ми не стріляємо? — поцікавився Голден.

— Зіб’ю його торпеди, а тоді наздожену, і хай МТЗ його продірявить.

— А торпеди?

— Їх у нас не так багато, а нових узяти ніде. Не витрачатиму їх

на цих слабаків.

Траєкторії ворожих торпед вигнулися дугою на екрані Голдена, і він відчув вібрацію «Росі», коли гармати точкового захисту

заходилися їх збивати.

— Алексе! За наш борт ми ніфіга не платили. Тож користуйся

сміливо. Якщо нас уб’ють через твої спроби заощадити, я

запишу тобі догану.

— Ну, коли так... Одна пішла.

Червона цятка торпеди ринула до бандита-два. Ворожі

торпеди все наближалися, а тоді одна зникла з екрана.

У навушниках пролунало Алексове спокійне «Трясця», а тоді

«Росинант» кинуло вбік з такою силою, що Голден зламав носа

об шолом. На кожній перегородці закрутилися жовті вогники

тривоги. Голден втішився, що на кораблі без повітря не чутно

оглушливої сирени — нема чим передавати звук. Зображення на

терміналі сіпнулося, вимкнулося і за секунду повернулося.

Бандит-один усе ще насідав на їхню корму.

— Оцінка шкоди! — заволав Голден, сподіваючись, що

внутрішній зв’язок уцілів.

— Серйозні пошкодження зовнішньої обшивки, — доповіла

Наомі. — Зняло чотири маневрових. Одна гармата МТЗ мовчить.

Утратили резервуар о-два. І, схоже, розплавило основний шлюз.

— Чому ми ще живі? — здивувався Голден, перемикаючись на

екран пошкоджень, а тоді на камеру Еймоса.

— Рибка нас не буцнула, — пояснив Алекс. — Її підбила наша

МТЗ, але надто близько. Боєголовка здетонувала і всипала нас

уламками.

Еймос не рухався. Голден закричав:

— Еймосе! Доповідай!

— Ну, ну, спокуха, кеп. Я ще тут. Просто тримаюся, раптом нас

іще так трусоне. Схоже, ребро зламав об шпангоут. Але встиг

пристебнутися. Пронесло, бо недовго з тією довбаною трубою

возився.

Відповідати було ніколи. Голден перемкнувся на тактичний

екран і дивився, як бандит-один стрімко наближається. Свої

торпеди він уже випустив, але ще може зблизька пошматувати

«Росі» гарматою.

— Алексе, можеш нас розвернути й прорахувати атаку на той

винищувач?

— Працюю, кеп. Маневровість на нулі, — відповів пілот, і «Росі» почав ривками розвертатися.

Голден перемкнувся на оптику та збільшив зображення

ворожого корабля. Зблизька жерло гармати здавалося більшим, аніж тунель на Церері. Гармата дивилася просто на нього.

— Алексе!

— Працюю, командире. Але «Росі» недобре.

Дуло зажевріло, готуючись до пострілу.

— Алексе, бий його! Бий, бий, бий, бий...

— Одна пішла, — озвався пілот, і «Росинант» здригнувся.

Термінал Голдена автоматично перемкнувся з оптики на

тактичний екран. Торпеда «Росі» вилетіла практично того

самого моменту, коли винищувач відкрив вогонь із гармати.

Червоні крапочки, що позначали ворожі заряди, надто швидко

промайнули екраном.

— Обстріл!.. — крикнув він, і «Росинант» довкола нього

розлетівся на частини.

* * *

По палубі літали уламки перегородок і розпечені металеві

друз ки, схожі на загальмовані іскри. Повітря не було, тож вони

відскакували від стін і кружляли навколо, повільно остигаючи —

наче ледачі світлячки. Він пригадував, що один із кутиків

настінного монітора відколовся й, ударившись об три стіни, найхитромудрішою більярдною траєкторією влетів йому під

ребра. Опустив погляд — кутик плаває за кілька сантиметрів

перед ним. Діри у скафандрі нема. Живіт ниє.

Крісло-колиска поряд із місцем Наомі мало в собі діру; зелений гель збирався в кульки, що розліталися навколо

у невагомості. Голден простежив поглядом від діри в кріслі до

відповідної діри у протилежній перегородці — і зрозумів, що

заряд пройшов за кілька сантиметрів від ноги Наомі. Його

пробрали дрижаки, залишаючи по собі нудоту.

— І яка херня цього разу? — тихо запитав Еймос. — Давайте так

більше ніколи не робити.

— Алексе?

— Я тут, кеп, — озвався пілот моторошно спокійним голосом.

— Мій термінал вибило. Ми