read-books.club » Сучасна проза » Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим 📚 - Українською

Читати книгу - "Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим"

121
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Нитки долі: Жереб кинуто" автора Таша Клим. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 169 170 171 ... 211
Перейти на сторінку:

Дівчата помітили мій дивний настрій, тому не діставали розпитуваннями. За багато років дружби вони вже знали, що як захочу, то сама розповім.

Я просто сиділа на покривалі, обіймаючи ноги, зігнуті в колінах, і дивилася на океан, в той час як світ навколо мене рухався. Дівчата склали парасольку, прибрали столик, розпалили багаття і постелили покривала, як робили це щовечора. У моїй голові, немов старий діафільм, прокручувався сьогоднішній день. На фоні, здається, навіть грала музика, але я не була певна.

Якоїсь миті на плече раптом лягла велика долоня, через що я здригнулася, а потім почувся знайомий приємний голос.

— Гей, все добре? — Це був Сем, який дивом з'явився поряд.

На мить навіть здалося, що він плід моєї уяви. Я подивилася на нього широко розплющеними очима без натяку на усмішку. Але Сема це не збентежило. Він сів поруч, розвернувшись у протилежний бік — обличчям до багаття, і пильно спостерігав за мною.

— Так, — ледве чутно я нарешті відповіла на питання.

Він злегка штовхнув мене в плече і підсунувся. Сем усміхався і, як я вже зрозуміла, все ще був у гарному настрої, на відміну від мене.

— Так і сидітимеш чи повернешся до всіх? — весело спитав він.

Усмішка, яку я бачила дуже рідко, миттєво вплинула на мене, викликаючи взаємну.

Розвернувшись, я мимоволі охнула, адже всі вже сиділи на місцях, хоча сам прихід я не бачила, загубившись у чертогах розуму. Абсолютно у всіх був гарний настрій, якщо не рахувати мене. Хоча і я здалася під чарами приємної усмішки Сема.

— Крихітко, значить, слухай анекдот, — як завжди, особливо натхненно почав Джеймс, звертаючись до Джесс. — Зустрічаються дві подруги і одна говорить: «Мені тут запропонували вийти заміж». Друга відповідає: «Вітаю. А хто?». На що перша каже: «Батьки».

Розповідаючи жарт, Джеймс тремтів від стримуваного сміху, а коли закінчив, залився басистим реготом.

— А можна жарти не про двох подруг? — Джессіка штовхнула його в плече.

— Ну ти ж дівчина, — заперечив він, витираючи сльози, що виступили від сміху.

— Святі Небеса, ніби я мала вибір, — піднявши руки до неба, промовила Джесс.

Вікі з Джоном не особливо звертали увагу на інших, оскільки були захоплені один одним, слухаючи музику в навушниках. З боку ця парочка виглядала досить кумедно. Джон був великим, а Вікі, навпаки, мініатюрною. Її руда копна сильно контрастувала з русявим волоссям хлопця. Навіть їхні очі — сірі та зелені, здавались протилежністю. Але при всьому цьому, разом вони виглядали дуже гармонійно.

Джейкоб обіймав Еріку, що сиділа між його ніг, з обличчя якої не сходила щаслива усмішка. Він постійно щось розповідав моїй подрузі на вухо, чому та періодично хихотіла і поверталася подивитися в його обличчя, принагідно отримавши порцію ніжних поцілунків. Ці двоє виглядали настільки мило, що моє серце тріпотіло при кожному погляді на них. Вони практично не випускали один одного із рук. Коли Еріка відходила, Джейкоб тримав її за руку. Вона відвідувала наодинці лише два місця — туалет і душ. Хоча щодо останнього я все ж таки сумнівалася. Сьогодні нас довго не було, а зім’яте покривало говорило саме за себе. Але, попри все, я була дуже рада за Еріку. Безперечно, вона заслуговувала на щастя після всього, що пережила.

Я знову відчула теплий дотик до плеча, і по шкірі в ту ж мить пробігли мурашки.

— Моллі, точно все добре? — цього разу обличчя Сема виражало стривоженість.

Це здалося мені милим, через що я не втрималася і вдруге за вечір усміхнулася.

— Точно, — впевнено відповіла я.

Спочатку Сем уважно вивчив моє обличчя, але потім все ж таки всміхнувся.

— Гей, салаги! — Вигукнула Джесс, привертаючи до себе увагу. — Ви програли, але так і не показали своїх номерів. Джеймс обіцяє не кепкувати. Еге ж, крихітко? — додала вона, звертаючись до хлопця, що сидів поруч.

— Жінко, та ти мотузки з мене в'єш, — розпливаючись у широкій білозубій усмішці, відповів Джеймс. — Але я справді обіцяю не жартувати.

— Хочу бачату! — сплеснувши в долоні, вигукнула Джесс.

Звісно, Вікі почервоніла, а ось Джон впевнено підвівся і подав їй руку, запрошуючи до танцю. Плеєр давно був підключений до колонки, а знайти необхідну пісню було не важко. Танцюристи стали позаду нас із Семом, змушуючи розвернутися, а коли глядачі зайняли свої місця, Джон вкотре впевнено притиснув до себе Вікі. І нехай простить мене Господь, але ж чорт, вони танцювали надзвичайно сексуально. А рухи їхніх стегон... Уф, мені стало жарко від одного погляду, чесне слово. Безперечно, було видно, що Джон не професіонал, але їхній тандем виглядав дуже гаряче, а рухалися вони як одне ціле. Коли приспів закінчився, хлопець не одразу випустив Вікі з обіймів, попередньо шепнувши їй щось на вухо. Напевно, це «щось» було гарним, бо подруга поглянула на Джона як дитина на солодку вату. У відповідь вона отримала усмішку, сповнену ласки та ніжності. На якусь мить мені здалося, що вони зараз поцілуються. Але Вікі знітилася і швиденько шмигнула на своє місце.

— Тепер моя улюблена підтримка з «Брудних танців», — знову радісно озвалася Джесс. — Спочатку Моллі з Семом, а потім ви, — додала вона, вказавши на наших голубків. — Ми бачили, як ви її робили.

1 ... 169 170 171 ... 211
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим"