Читати книгу - "Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Кинь його, — сказав Маркус.
— Ще чого, я жити хочу. А вони кинуться на нас щойно я його відпущу. Це нахабство їхній ватажок. І на підлогу я не злізу, інші одразу кинуться. І так це вони того бідолаху зжерли. Щоправда, він уже був мертвий. Правда малий?
— Ти з ним спілкуєшся? — здивувався Маркус.
— А ви хіба не чуєте його. Його товариші теж тріщать в один голос, голодні. А той труп був не місцевого працівника. Робітники їх підгодовують. Труп сюди якісь мужики в чорному притягли.
— Чим їх підгодовують?
— Чого?! Слів немає одні мати. Бездомними собаками і кішками. Я зрозуміла, що не живих вам кидають, а вбитих. Просто не очікувала. Він пропонує вам, хлопці, мною відкупитися. Типу я дрібна їм перекусити вистачить. Маркусе, я від тебе відчеплюся тільки на поверхні, навіть якщо руки прибереш. І тебе, малеча зубата, не відпущу, поки не виберемося. І нічого не осліпнеш. Заплющиш очі!
Хлопці пішли назад до сходів. А малі пішли за нами слідом.
— Дім, лізь першим. Якщо що підхопиш Нею і витягнеш. А ти міцно це тримай, якщо що я йому голову сам відкушу живцем.
— Тебе й не зачеплять, ти звір небезпечний, навіть без обороту.
— І закушу парочкою за раз, якщо йтимуть слідом.
Мілкота зубата відстала. Але знаю кинутися варто мені відпустити їхнього ватажка. Пощастило, що він перший кинувся, і я його змогла втримати. Нагорі нас уже чекали маги. Коли побачили Маркуса і мене в ролі мавпочки із зубастою гидотою швидко допомогли нам вибратися. А дрібного в мене забрали.
— Ти в курсі на скільки вони небезпечні?
— Ага. Тому й тримала, щоб його братва нас не зжерла.
— Вона їх розуміє, — сказав Діма. — Малі бачили двох у чорному, які труп залишили. І їх використовують для чищення колекторів від паразитів. І згодовують їм трупи тварин.
— Яка гидота, однак. Отримати б опис.
Зубата дрібнота лапки схрестила якось по-людськи і вискалилася в подобі посмішки.
— Що він прострекотів?
— Готовий працювати за їжу для себе і сім'ї. Ну, ти плідний! А де гарантії, що не обдуриш? Ні де, — перевела відповідь. — Але й брехати йому нема чого. А їх кілька днів не годували.
Де для цієї орави знайшли м'ясо я намагалася не питати і не дивитися чим їх годували. Але через годину в нас було два описи. Я за ними змогла намалювати два портрети. А малеча зубата ще й підкоригувала і сказала, що мене тепер можна не їсти. Раз їх погодували. То мене типу відкупили. Я наскаржилася на нього Дімі й магам.
— Уб'ю! — сказав Маркус — Усіх вас, якщо її хоч кігтем зачепите!
Малий прострекотав йому у відповідь, я залилася фарбою.
"Ясно, примітив собі в самочки. Вухами не ляскай, а то заберуть"
— Що він сказав? Щось вульгарне?
— Ні, — сказав зніяковівши.
— Нея, — сказав ласкаво Маркус, я помотала головою, відчайдушно червоніючи.
Малий знову прострекотав.
"Запав він на тебе, бажанням прямо пахтить. І що тільки знайшов у такій кістлявій. Ти ще не дозріла для спарювання"
Не втрималася і відважила потиличник зубатому. Той навіть ухилитися не встиг, на стільки не очікував.
— Тебе забули запитати!
"На правду не ображаються, ти кістлява"
— Переклад, — сказав Діма.
— Я кістлява та інші коментарі фігури.
— Ясно знову при мені посоромишся сказати, — сказав Маркус.
А малий уже стрибнув у колектор і навіть кришку закрив. Поїхали у відділок. Записувати все, що сталося. А мені довелося описати що бачила і чула від зубатого. У відділку вибрала хвилинку, коли Маркус відійшов, і запитала в Дмитра.
— Скажи, а якось точно можна визначити вік?
— Так. Хочеш дізнатися скільки тобі точно?
—Угу, коли мене знайшли записали три з половиною. А сьогодні в магазині чоловік один сказав, що може визначити мій вік, що це якось із його професією пов'язано.
— Скільки він сказав?
— Шістнадцять із половиною. Я не хочу в дитбудинок знову...
Діма задумався і подивився мені за спину. Я обернулася: Маркус відсалютував із кімнатки для відпочинку.
— Він тобі подобається? — я почервоніла і кивнула. — Не спокушайся щодо нього. Він перевертень, а в них є поняття істинної пари. Він може побути з тобою, а потім зустріти свою пару зі своїх і піти до неї. Залишивши тебе з розбитим серцем. А якщо підтвердиться те, що тобі сказали. Я його першим придушу. І це може визначити маг. У нас якраз є такий. Тільки доведеться шефа до відома ставити. Ходімо.
Перевірка проходила при шефі поліції. Мені нічого не потрібно було робити. Тільки спокійно сидіти і дивитися магу в очі. За одне вирішили дізнатися звідки я і як загубилася. Цей маг міг допомогти згадати.
— Неяді шістнадцять із половиною. Про те як загубилася я сам опишу, можна? Ти була маленька, могла не зрозуміти.
Я тільки кивнула, я була ошелешена новиною і засмучена тим, що згадала.
— Нея не з цього світу. Її сюди виштовхнули порталом. Що там сталося не зрозуміло. Більше дитина не бачила. Її розбудили і буквально кинули в портал. Вважаю, таким чином врятували життя.
— Я не хочу в дитбудинок!
— Тихо, малятко, не нервуй, — спробував заспокоїти шеф поліції.
Маркус був присутній при перевірці і був похмурий. А побачивши мої сльози почав нервувати.
— У тебе ж був опікун?
— Директор дитячого будинку.
— Гидка справа, він давно покинув країну. Я буду її опікуном. Нагляну за Неєю. І живемо ми поруч. І потрібно щось вирішити з твоєю безпекою. Їй же не так давно квартиру знову відкрили. Сигналізація врятувала.
— Швидше маскування дверей у спальню.
— О, так. Маскування рівень Бог. Поки пальцем не покаже, де двері, ніхто не може знайти.
— Так, гаразд ти лестиш. Рукою по стіні проводиш і знаходиш мікрощілину. Тільки й того, що ніхто не знав, що є друга кімната. І стіни не перевіряв. А вікна міняти занадто дорого!
— Це вже не твої турботи, — сказав шеф. — Дім, сьогодні переробиш їй документи.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова», після закриття браузера.