Читати книгу - "Тринадцятий демон, Аліна Скінтей"

Ніам примружився, його усмішка трохи зблякла.

— Ти ж не серйозно, Сефте? — він нахилився вперед, підпираючи голову руками. — Ти хочеш сказати, що чекаєш нової зустрічі з цією таємничою жінкою? Що це не просто п'янка витівка?

— Ні, — Сефт підняв погляд, зосереджений і задумливий, — я не знаю, ким вона є, але щось у ній точно було незвичайне. Це не та жінка, яка випадково опиняється в трактирі. Раніше я її не бачив. А ти ж знаєш, бачив я достатньо жінок і не лише в столиці.

Ніам хмикнув.

— Та ти божевільний, брате. Вирішив закохатися в дівчину, яку бачив лише кілька годин?

Сефт відповів йому коротким сміхом:

— Закохатися? Ти з глузду з'їхав! — він спробував змінити тему, але відчував, що Ніам не відчепиться. — Просто… відчуваю, що цю історію не закінчено.

Ніам глянув на нього з підозрою, але вирішив не тиснути далі.

— Ну що ж, сподіваюся, твої відчуття не заведуть тебе в халепу. Хоча з тебе вже досить романтичних пригод, правда?

Сефт засміявся, нарешті відчувши, як напруга спадає.

— Ти правий. Тепер усе, що мені потрібно — це трохи більше випивки й менше загадкових жінок.

— Два ряди, — Ніам раптово провів поглядом по браслету Сефта, — схоже, скоро місця взагалі не залишиться. Чи не час оновити його?

Браслет на руці Сефта був зроблений із темної шкіряної нитки, на якій в два ряди нанизані магічні бусини. В кожного відьмака був свій браслет, і кожен був особливим. Бусини на браслеті відьмака з'являлися, коли він вбивав істоту - вони народжувалися із самої магічної сутності тієї, кого він знищував. Кожна перемога над істотою дарувала браслету нову бусину, яка спалахувала слабким сяйвом у момент їхньої смерті, матеріалізуючись прямо на нитці.

Бусини на браслеті Сефта були різної форми і кольору, кожна відображала суть тієї істоти, яку він подолав. Одні були криваво-червоними і випромінювали тепло, як ті, що походили від вогняних істот. Інші були крижаного синього кольору, холодні на дотик, із невиразними символами, які Сефт іноді торкався, пригадуючи окремі важкі битви.

Нитка браслета була виткана з міцної чарівної матерії, що витримувала вплив магії й часу. Вона самостійно підлаштовувалася під кількість бусин, але зараз виглядала переповненою - кожна нова перемога тіснилася на ній поруч із попередніми. Браслет відьмака це завжди була ознака досвіду і майстерності, але також нагадування про небезпеки, які його очікували.

Сефт, спокійно проводячи пальцем по бусинах, хмикнув.

— Саме хотів сьогодні цим зайнятися. Планую цього разу полювати довше, — Сефт кинув короткий погляд на браслет, де вже майже не залишилося місця для нових бусин.

— Знову сам? — Ніам скептично підняв брову, граючи з кубком у руці.

— Ти ж знаєш, я не люблю в такому ділі напарників, — Сефт відповів буденно, але в його голосі вчувалася певна непохитність. Він задумливо поглянув у вікно, за яким поступово згущалися сутінки. — Напарники тільки плутаються під ногами й ускладнюють роботу.

Ніам усміхнувся, але його погляд залишався серйозним.

— Можливо, але з такими істотами, як морраґули, самостійність - не завжди найкращий вибір. І ти це чудово знаєш.

— Знаю.