Читати книгу - "Як не померти на самоті, Логан Урі"

Люди з таким типом прив’язаності також зазвичай акцентують увагу на недоліках партнера та використовують їх як привід, щоб вийти зі стосунків і відновити незалежність. Вони фантазують про те, наскільки щасливішими були б на самоті чи з кимось іншим.

Під час моєї розповіді про тип уникаючої прив’язаності Вівіан кивнула.

— Ти точно описала всіх, із ким я коли-небудь зустрічалася, — мовила вона.

— Не будь надто суворою до себе, — порадила я їй. — Така схема насправді надзвичайно поширена. Це називається «цикл тривоги й уникнення». — Тривожно прив’язані люди очікують, що людина, яку вони кохають, почне відступати і їм, своєю чергою, доведеться за нею гнатися. Саме так сталося з колишнім Вівіан, який мешкав із нею в одному будинку.

— Це було так захопливо, — сказала Вівіан. — Я розмірковувала: «Чи зателефонує він мені знову? Чи побачимося ми в ці вихідні?»

Можливість того, що її відштовхнуть, породжувала тривогу, відчуття, яке Вівіан помилково вважала метеликами в животі. І коли хлопець узявся віддалятися, воно ще посилилося.

Тим часом парубок з уникаючою прив’язаністю, вочевидь, переживав дещо геть інше. Люди з таким типом прив’язаності бояться втратити свою незалежність.

Тож коли Вівіан почала наближатися, це, найбільш імовірно, посилило його нездоровий погляд на взаємини та породило бажання відійти ще далі.

— Якщо так подумати, — промовила я, — цикл тривоги й уникнення має сенс. Люди з уникаючою прив’язаністю так добре вміють відштовхувати інших, що опиняються у взаєминах лише тоді, коли партнер особливо наполегливий.

— Я насправді страшенно наполеглива, — зізналася Вівіан.

Нарешті з’явився офіціант із нашими напоями. Вівіан дивилась у вікно, на пару на лавці біля кафе.

— А що з тією останньою групою немовлят, які переставали плакати, коли їхня мама поверталася? — запитала вона.

— Це безпечно прив’язані діти, які були впевнені, що мама задовольнить їхні потреби. Люди з безпечним типом прив’язаності — ідеальні партнери. Вони надійні, на них можна покластися. Прагнуть уникати драм, а якщо їм це не вдається, то чудово долають такі, коли бачать, що зараз почнуться. Гнучкі, вміють пробачати та нормально спілкуються. Вони поводяться послідовно. Встановлюють здорові кордони. Їм комфортно у близьких стосунках. Люди, що мають безпечний тип прив’язаності, загалом повідомляють, що більш задоволені взаєминами, ніж люди з уникаючою чи тривожною прив’язаністю.

— Я практично ніколи не зустрічалася з кимось таким, — відповіла Вівіан. — Цих людей, із безпечним типом прив’язаності, десь один відсоток?

Насправді 50 відсоткам людей притаманна безпечна прив’язаність, 20 відсоткам — тривожна, 25 відсот­кам — уникаюча, а решту становить так звана тривожно-уникаюча група. Це може здатися гарною новиною. Проблема полягає в тому, що, хоча люди з безпечною прив’язаністю охоплюють 50 відсотків населення, серед одинаків їх значно менше. Це тому, що безпечно прив’язані люди зазвичай швидко когось собі знаходять. Вони легко вибудовують здорові стосунки, тож зазвичай залишаються в них. Ось чому серед осіб, що шукають взаємини, повно представників тривожної й уникаючої прив’язаності.

Тоді, коли я пояснила все це Вівіан, вона зітхнула.

— Я опускаю руки, — мовила дiвчина, допиваючи смузі.

Вона так сказала, але не зробила.

ВПРАВА: визначте свій тип прив’язаності

Якщо вам цікаво, який тип прив’язаності у вас, дайте відповіді на ці запитання:

1. Наскільки вам комфортно у близьких, інтим­них стосунках? Наскільки ви прагнете уникати близькості?

2. Наскільки ви хвилюєтеся про кохання й інтерес до вас вашого партнера? Ви постійно переймаєтеся стосунками?

У вас може бути тривожний тип прив’язаності, якщо ви прагнете близькості, але не впевнені, що у ваших стосунків є майбутнє та що ви цікаві своєму партнерові. У вас може бути уникаючий тип прив’язаності, якщо вам незатишно, коли ви надто зближуєтеся, та цінуєте свободу більше за стосунки. У вас може бути безпечний тип прив’язаності, якщо вам комфортно й у близькості, й наодинці і ви не часто переймаєтеся стосунками.

Можете пройти онлайн-тест, посилання на який знайдете на моєму вебсайті, loganury.com, щоб точніше з’ясувати свій тип прив’язаності.

  Шукайте безпечного партнера

Хоча Вівіан і сказала, що відступається, кілька місяців після нашої розмови вона намагалася вибудовувати стосунки по-новому. Вівіан шукала безпечних партнерів. На це знадобився певний час. Вона починала зустрічатися з кимось і скаржилася, що той «нудний». Після докладних розпитувань я з’ясовувала, що це зазвичай означає прихильність цієї людини до неї. Наприклад, Вівіан повідомила хлопцеві, з яким побувала на двох побаченнях, що у наступні вихідні збирається до Сієтла, а він надіслав їй перелік рекомендованих ресторанів. Описуючи мені цю ситуацію, насамкінець Вівіан підсумувала:

— Ось чому я більше ніколи не хочу з ним бачитися.

— Постривай, що? — перепитала я.

— Я йому, вочевидь, дуже подобаюся. Це жалюгідно.

Я як могла намагалася допомогти Вівіан поглянути на ситуацію з іншого боку: хлопець волів прислужитися їй, бо вона йому подобалася. Це був учинок надійної, а не жалюгідної людини. Ми працювали над тим, щоб Вівіан вирвалася з циклу тривоги й уникнення.

Отже, якщо історія Вівіан вам близька та ви вважаєте себе тривожно прив’язаними, це ваше домашнє завдання також. Зауважте, я не хочу сказати, що всі, кого ви маєте за нудних, насправді таємно є надійними. Вони можуть справді виявитися нудними. Але час припинити прагнути постійних перегонів. Я кинула Вівіан виклик: спробуй зустрічатися з безпечними партнерами. З тими, хто пише, коли пообіцяв написати. Хто розповідає, що у нього на думці. Хто не грає в ігри, уникає драм або навіть попереджує їх.

Те саме стосується й вас, мої читачі з уникаючою прив’язаністю. Знайдіть собі безпечного партнера!

  Навчаємося саморегуляції

Водночас ви можете працювати над тим, щоб самому наближатися до безпечного типу. Попри те що типи прив’язаності залишаються відносно постійними протягом усього життя, приблизно чверть людей здатна змінити свій тип упродовж чотирьох років. Для цього доводиться докладати зусиль, але змінити власний тип прив’язаності реально.

Вівіан твердо вирішила все змінити, а для неї це означало навчитися саморегуляції — керування руйнівними імпульсами й емоціями. Вона навчалася не панікувати, якщо хтось їй не відповідав негайно. Працювала над тим, щоб у такі моменти заспокоювати тривогу прогулянкою чи телефонною розмовою з подругою (обидва варіанти більш здорові, ніж надсилати чотирнадцять повідомлень хлопцеві, з яким познайомилася в ліфті на роботі напередодні).

Тим же з вас, у кого уникаючий тип прив’язаності, варто зважати на власні почуття, коли розумієте, що віддаляєтеся. Пробуйте просити простору, а не зникати десь у ньому. Або, коли відчуваєте, що зосереджуєтеся на недоліках партнера та прагнете через них піти, застосуйте іншу техніку — натомість шукайте позитивні риси характеру. Пам’ятайте,