Читати книгу - "Спецназ"

8-му повітряно-десантному корпусі. Правда, в оборонній війні ці підрозділи, призначені для проведення агресивних операцій, виявилися непотрібними, і їх перетворили у гвардійські стрілецькі дивізії і використовували в оборонних боях під Сталінградом. Лейтенант Ібаррурі був убитий під час служби в 35-й гвардійській стрілецькій дивізії, перетвореній з 8-го повітряно-десантного корпусу. Це була типова доля юнаків того часу. Але потім їх евакуювали на Урал і до Сибіру, де Іспанська комуністична партія (під контролем Сталіна) організувала для них спеціальні школи. Після цього повідомлення про іспанських дітей дуже рідко з'являлися в радянській пресі.

Одну зі спеціальних шкіл, відому як Інтернаціональна школа Е.Д. Стасової, заснували в містечку Іваново. Деякі з випускників цієї школи виявилися пізніше в особистій охороні Фіделя Кастро, деякі стали провідними постатями в кубинській розвідці - найбільш агресивній у світі, виключаючи їх вчителів з ГРУ і КДБ, однаково жорстоких і підступних. Деякі з випускників цієї школи використовувалися ГРУ і КДБ як нелегалів.

Необхідно сказати, однак, що більшість іспанських діточок першої генерації залишались у Радянському Союзі, не маючи ніякої можливості виїхати. Але потім у 1950-х і 1960-х роках народилося нове покоління радянських іспанців, що відрізняється від попереднього тим, що те не мало батьків у СРСР. Адже це дуже важливо для комуністів, якщо молоду людину посилають за кордон з ризикованою місією, тримати його батьків у вигляді заручників.

Друге покоління іспанців безліччю способів використовувалося Радянським урядом для операцій за кордоном. Один з дуже ефективних способів - це послати молодого радянського іспанця на Кубу, дати йому час вивчити звички цієї країни й акліматизуватися, а потім послати його в Африку і Центральну Америку як кубинця для боротьби з «американським імперіалізмом». Більшість кубинських військ, що служать за кордоном, безсумнівно, кубинці. Але серед них є певний відсоток людей, що народились у Радянському Союзі і мають російських дружин і дітей та військове звання у Збройних Силах СРСР.

Для чогось капітан Роберто Руеда-Маестро служить в Уральському військовому окрузі. Я повинен підкреслити, що ми поки говоримо про звичайні спецназівські загони, і ми не починали обговорювати «агентів». Агент - це житель іншої держави, завербований радянською розвідкою. Роберто є громадянином Радянського Союзу. Він не має та ніколи в житті не мав іншого громадянства. У нього російська дружина і діти, що народилися, як і він сам, на території СРСР. Саме тому капітан служить у нормальному підрозділі спецназу, як звичайний радянський офіцер.

Спецназ вишукує і знаходить - це дуже легко робити в Радянському Союзі - людей, що народилися в Радянському Союзі, але явно чужоземного походження. З прізвищем Руеда-Маестро дуже важко зробити кар'єру в будь-якому роді військ Радянських Збройних Сил. Єдиним винятком є спецназ, де подібне прізвище є не гальмом, а пропуском до подальшого просування.

Я зустрічав у спецназі людей з німецькими прізвищами, такими як Штольц, Шварц, Вайсс тощо. Історія цих радянських німців також пов'язана з війною. Згідно перепису 1979 року в Радянському Союзі проживало 1846000 німців. Але більшість з цих німців прийшла в Росію двісті років тому і їх не використовують у спецназі. Потрібні інші німці, і вони також живуть у Радянському Союзі.

Під час війни, особливо на останній стадії, Червона Армія захопила в полон величезну кількість німецьких солдатів. Бранці утримувались у вкрай нелюдських умовах, і немає нічого дивного в тому, що деякі з них здійснювали те, що вони ніколи б не зробили в іншій ситуації. Це були люди, яких прогнали через крайній ступінь жорстокості гулагівського режиму, які скоїли злочини стосовно товаришів по полону, іноді навіть убили свого товариша або призвели його до самогубства. Багато з тих, хто вижив, випущені з табору, боялися повернутися до Німеччини й осідали в Радянському Союзі. І, хоча відсоток таких людей був невеликим, усе ж це була велика кількість людей, які перебували, звичайно, у списках радянських таємних служб, і використовувалися ними. Радянські таємні служби допомагали багатьом з них осісти й завести сім'ю. Було багато німкень з Німеччини, які тривалий час проживали в Росії. Тому зараз Радянський Союз має друге покоління радянських німців, народжених у Радянському Союзі від батьків, які вчинили злочини проти німецького народу. Це і є той тип молодих німців, яких можна зустріти в багатьох загонах спецназу.

Дуже рідко також можна зустріти молодих радянських італійців такого ж походження, що й іспанці та німці. А в спецназі є турки, курди, греки, корейці, монголи, фіни і люди інших національностей. Як вони потрапляють туди - я не знаю. Але можна припустити, що кожен з них має палко кохану сім'ю в Радянському Союзі. Спецназ довіряє своїм солдатам, але як і раніше воліє мати заручників від кожного з них.

Як результат цього, в спецназі досить високий відсоток солдатів, що народилися в Радянському Союзі від батьків чужоземного походження. У суміші з радянськими національностями, в основному росіянами, українцями, латвійцями, литовцями, естонцями, грузинами і узбеками, ці загони є дійсно досить строкатою компанію. Ви можете навіть несподівано зустріти справжнього китайця. Такі люди, громадяни СРСР, але чужоземного походження, відомі як «інші люди». Я не знаю, звідки взялася ця назва, але іноземці приймають її та не заперечують. На мій погляд, вона використовується без будь-якого відтінку расизму, більше в дусі дружби і гарного гумору, щоб відрізнити людей, які є, з одного боку, радянськими людьми, народженими в Радянському Союзі у радянських батьків, а, з іншого боку, різко відрізняються від основного контингенту солдатів спецназу своєю зовнішністю, мовою, поведінкою і манерами.

Я ніколи не чув ні про які чисто національні формування в спецназі - німецький взвод або іспанська рота. Цілком імовірно, що їх створять у разі необхідності, та, ймовірно, що в спецназі є групи створені на чисто національній основі. Але я не можу підтвердити цього.

Розділ 6

Спортсмени

У Радянському Союзі спорт націоналізований. Це означає, що він служить інтересам не окремих особистостей, а всього суспільства в цілому. Інтереси окремої людини й інтереси суспільства іноді дуже різняться. Держава охороняє інтереси суспільства від окремих особистостей не тільки у спорті, а й в інших сферах.

Деякі люди хочуть бути сильними, симпатичними та привабливими. Тому «боді-білдінг» так популярний на Заході. Це заняття для індивідуалів. У Радянському Союзі він ледве існує, тому що таке заняття не приносить користі країні. Навіщо держава буде витрачати національні ресурси для того, щоб хтось став сильним і гарним? Тому держава не витратить жодної копійки на ці справи, не