Читати книгу - "Донька темряви, або Я Вам не дружина, Пане Синя Бородо, Камі Мир"

– Та скажи вже хоч щось! – потряс киріос свою молоду дружину за плечі.

– Дозвольте проводити гостей, мій чоловіче, – байдуже попросила жінка.

– У темну безодню цих малявок! Якщо захочу, оволодію тобою прямо тут!

Якщо втрутимусь, не зроблю від цього лише гірше? Темрява мені в печінку! Якщо зроблю так, він може вигнати її, а мені не має наразі змоги дати притулок кирії Майс. Оскільки вона дозволяє йому так із собою поводитися, навряд чи сім'я прийме її назад.

Чоловік знову замахнувся, але його руку перехопила Кіана, стиснувши зап'ястя мало не до хрускоту.

– Чи не вважаєте неправильним піднімати руку на дружину при сторонніх, киріосе Майсе?

– Ти ще хто?

– Звичайна гостя, яка з легкістю може зробити дівчину, що стоїть перед вами, вдовою.

– Якщо так переживаєш за цю ляльку, то виплати її борг і забирай до себе, – хитро відповів п'яний чоловік.

– Скільки? – миттєво спитав Робін.

– Десять мільйонів тенебр буде достатньо.

Якщо ці двоє влізли, то чому б мені своїх п'ять копійок не вставити?

– Киріє Майсе, Ви хочете, щоб ці молоді люди викупили вас?

Це добре, що ці двоє заступилися за дівчину, але спершу їм слід було б запитати, чи не проти вона з ними піти від чоловіка-тирана.

Красуня забарилася. Вперше за весь проведений разом час її очі видавали хоча б відлуння емоцій, і зараз це було прояв зневіри в те, що відбувається.

Здається, що для кирії було вперше те, що хтось чекає на її рішення. І один із цих «хтось» чоловік, який привселюдно побив її і домагався. Від одного рішення все життя може змінитись, перевернутися з ніг на голову. Шанс як на краще життя, так і на найгірше…

– Ні, – нарешті відповіла кирія. – Я не хочу нічого міняти. Киріос мій чоловік, а я його дружина. До самої смерті.

Кіана відпустила руку чоловіка, Робін зробив крок назад. Шанс розбився об стіну категоричного «ні», але це вибір самої жертви, заперечувати чи опиратися якому ніхто з нас не має права. Ми дали шанс, але вона побоялася ним скористатися.

– Що ж, тоді дякую за чудову зустріч, але нам з киріосом Робіном і кирією Астрель час повертатися, – холодно і байдуже попрощалася вампірша і пішла вперед. Через секунду її приклад унаслідував Гультяй, взявши мене під лікоть.

Я не могла не обертатися чи то через цікавість, чи то від чогось іншого, але хто знає, може ми більше ніколи не побачимо кирію Майс. Було страшно за її життя та здоров'я, але вона ухвалила рішення і пропозиція була відхилена.

В один момент увага з одруженої пари переключилася на Лукаса, що сперечався з якоюсь служницею віддалік. Цікаво, що їх пов'язує. Навряд чи це пролитий чай чи неправильно подана страва… Ой! Тож вони у стосунках… Ну, або чому ще вони могли почати цілуватися?

До речі, цей спосіб не є добрим для завершення конфлікту між партнерами. У такий спосіб вони ставлять його на паузу, а не вирішують. Пізніше непорозуміння може призвести до припинення стосунків.

– Астреле, не відволікайся, – відволікла Кіана.

Робін зневажливо взяв мене на руки і глянув на вампіршу. Я навіть моргнути не встигла, як ми виявилися невідомо де. Принаймні мені наше місце розташування було невідоме, втім, як і істоти, що нас оточували. Оскільки всі не червоноокі, смію припустити, що це лігво вампірів.

Готова посперечатися, в їхніх очах людина – це здобич, на яку треба полювати. Кумедні. Їхню б самовпевненість тим киріям… а хоча ні! Краще спробувати перебудувати їхню модель соціальних відносин, але для початку потрібно стати главою, щоб вносити виправлення.

З чого почати? Показати, що не боюсь їх? Але це буде брехня ... Хоч у мене і є моє джерело, але утихомирити таку кількість упирів – це занадто. Спробувати харизму та грізний погляд? Спроба не катування, якщо що – просто висмоктять всю кров і у світі стане на одну Іринію менше. А зроби вони це раніше, років десь дев'ятнадцять тому, мій вітчим танцював би від радощів.

– Це ті самі жалюгідні дощові черв'яки, про яких ви мені говорили? – задаю питання ніби супроводжуючим, які у відповідь витріщили очі. – Вони ганебніші, ніж я уявляла.

Пихато задерла голову і злізла з рук вампіра, скориставшись його розгубленістю Для кращого ефекту почала намовати кола навколо закоханої парочки, обдаровуючи публіку зневажливим поглядом.

 – Це ще хто? – поставив правильне запитання один чолов’яга.

– Я не дозволяла розмикати вуста та показувати ікла, шановний киріос. Перед вами права рука киріоса Хайдена.

– Права рука? – незвично тихо перепитала Кіана.

– Так. Ваш володар наказав мені ввести вас у курс справи і… – хтось насмілився схопити мене за руку, стоячи при цьому позаду.

Значить, афера не вдалася, але відступати запізно!

– Це хто у нас такий сміливий?

– Розважаєшся? – насмішкувато запитав наречений, якого зараз тут не повинно бути.

– Ой!

– А могло бути вже «ай».

Поки ми перезиралися, упирі присіли на коліна, голови схилили і погляди не зводили.

Він що, б'є бідолах? Булінг чистої води?

– Ще раз вона опиниться тут і руки у вас будуть існувати окремо від тіла, – начебто б і не мені сказав киріос Байс, але дивився чомусь просто у вічі. Мені у вічі. Прикро. Так і хочеться сказати: «Перед тобою не рабиня! Я – Іринія Файден, колишня глава мафії, племінниця киріоса Вайшейден і прийомна дочка самої Темряви!», але ж ми тут не титулами міряємося.

Наречений спокійно і без дозволу свою руку на моїй талії вмостив, до себе притис і хоба! Нас огорнула темрява... Не моя!

– Т-ти… – дивилася в холодні сірі очі, не знаючи як продовжити пропозицію.

– Щось не так?

– Це… темрява? Справжня?

– А схожа на іграшкову?

– Я серйозно.

– Краще скажи, як ти з першого разу зрозуміла, що я володію темним джерелом. У нашому світі такі здібності є лише у вампірів.