Читати книгу - "Давай одружимось, Уляна Пас"

Сама не розумію, чому так сильно хвилююся. Хочеться довести батькові, що він помилився і показати, що я дійсно зробила правильно. І байдуже, що сама знаю: правильності у моїх вчинках практично немає. Я бачу лише мету, до якої готова йти навіть по головах, і саме вона підштовхує мене до рішучих дій.

Макс міцно тримає мою руку у своїй і здається таким спокійним, наче кожного дня доводиться грати щасливого та закоханого чоловіка. Доводиться брати себе в руки, тому що не хочеться виглядати переляканим дівчиськом на фоні Коршуна. 

У залі зібралося багато гостей. Батько завжди любив проводити свої дні народження з розмахом і запрошувати найвпливовіших людей міста й не тільки. Поки ми з Максом пробираємось до середини залу, де й помічаю батька, нас розглядають, як мавп в зоопарку. Я, звісно, розуміла, що наша поява викличе щось подібне, але не думала, що настільки. 

Батько також нас помічає, і не лише він. Єва оглядає Коршуна недовірливим поглядом і сильно дивується. О, так! Цей чоловік справжній красень, не дивно, що серце цієї дівки затріпотіло. 

- Доброго вечора, Володимире Павловичу! - першим вітається Коршун і подає свою руку.

- Доброго, Максиме! - батько руку потискає, але я бачу, що робить він це без особливого задоволення. Здається мені, що Коршуна він боїться і, швидше за все, не дарма. Батько завжди хвилювався за свої гроші, а якщо пригадати, що не всі вони зароблені чесним шляхом, хвилюватися таки треба. - Юле!

- Дуже приємно бачити вас тут, Максиме! Я Єва! - дружина татка не збирається залишатися осторонь і подає свою руку Коршуну. Здається, вона хоче, щоб він її поцілував. Цікаво, що ж зробить мій чоловік? Все-таки Єва - дама ефектна! Одна сукня червоного кольору з глибоким вирізом чого варта! 

- І мені приємно! - Коршун не цілує її, просто стискає легенько й відпускає. Коли ж його рука лягає мені на талію, стає спокійніше. - Люба, хочеш щось випити? 

- Не відмовлюсь, - дарую Максу легку усмішку, а він несподівано цілує мене у скроню і йде, залишивши у компанії батька та Єви. Остання від такого жесту мого чоловіка чомусь розізлилася. 

- Я збираюся зробити оголошення і повідомити усім про ваше одруження, - говорить батько. - Не хочу зайвих запитань, хоча вони й так будуть. 

- Я впевнена, що ти зможеш усім все пояснити, - мило усміхаюся і шукаю поглядом Макса. Коли знаходжу його на іншому кінці зали в компанії кількох чоловіків, розумію, що він знову перемкнувся на роботу й про мене забув.

Вирішую дати йому кілька хвилин, а сама прямую до столика з закусками. Дорогою перехоплюю офіціанта й забираю з таці келих з шампанським. Роблю кілька ковтків - і напруга спадає повністю. Все ж таки нічого страшного не сталося і все начебто під контролем.

Закидаю до рота шматок сиру й розглядаю величезну кількість гостей. Одразу пригадую час, коли мама була ще жива. Ми завжди святкували дні народження батька два рази. Перший день ось так, коли яблуку ніде впасти, а наступного їхали за місто, до річки. Плавали, веселилися і були дуже щасливими. Тато любив маму і завжди дослухався до неї, а коли її не стало, разом з її смертю зникло і все хороше, що у нас було. 

- Мушу визнати, ти мене здивувала, - поруч зі мною зупиняється Єва, і я зовсім не дивуюся її появі. - Коршуна вважають зарозумілим та принциповим чоловіком. А ще бабієм. Як тобі вдалося одружити його на собі? Невже залетіла?

Добре, що у цю мить я не пила шампанське, інакше  просто вдавилася б від такого припущення. Здається, Єва обдумала всі можливі варіанти й зупинилася на цьому. Абсолютно неправильному. 

- У нас все за обопільною згодою, Єво, - допиваю шампанське одним махом і відчуваю, що настав час повертати свого чоловіка, а то він щось зовсім про мене забув. - Не варто вигадувати щось. А бабії також змінюються, якщо ти не знала. От про тебе, наприклад, ходили не дуже приємні чутки до одруження з моїм батьком, а тепер ти зразкова дружина. Всі змінюються, чи не так? 

Бачу, що її зачіпають мої слова. Єва хмуриться і, здається, готова вилити мені на голову власне шампанське, але я знаю, що вона цього не зробить. Принаймні тут, на очах у більше як сотні гостей.

Залишаю її біля фуршетного столу, а сама швидко прямую у бік Коршуна. Біля нього кілька чоловіків і я впевнена, що обговорюють вони якісь робочі моменти. Здається, мій чоловік зовсім забув, що він мій чоловік, тому доведеться нагадати йому про це.

- Любий, я тебе загубила! - кладу руку на плече Макса й легенько стискаю. В цей час мило усміхаюся іншим чоловікам, серед яких бізнесмени і представники влади. - Доброго вечора!

Мені відповідають мало не хором, а сам Коршун кладе свою долоню мені на талію і пригортає до себе. Це так дивно - відчувати тепло його тіла, аромат парфумів і розглядати гарний профіль. Та ще дивніше те, що мені подобається знаходитись під його опікою. 

- Пробачте, панове! - стримано заявляє Коршун. - Моя дружина настільки сильно мене кохає, що й хвилини без мене не може. 

Чоловіки сміються, а я непомітно для інших щипаю Макса за бік. Він підстрибує від несподіванки й здивовано коситься у мій бік.

- Не перегравай! - бурчу йому на вухо, а тоді цілую у щоку, щоб все було гармонійно. 

- Потанцюємо, кохана? - здається, Макс прийняв правила моєї гри і зараз дивиться так, наче приготував для мене якусь підставу. Невже образився за те, що я його вщипнула?