Читати книгу - "(не) Ідеальний бос , Аксінія Найт"

– Це він твій новий бос? – Ніколь одразу помітила дивну реакцію подруги на цього чоловіка.

– Так. Алексіс Коулман. Хіба ти його знаєш? – вирішила вона все ж уточнити свої підозри, спостерігаючи як змінилось обличчя Карі.

– Одного разу зустрічалися. За досить нестандартних обставин. Якщо чесно, не очікувала, що світ буває настільки тісний.

– В якому сенсі? Що ти маєш на увазі, Карі?

– Можливо, ти не дарма побоюєшся його. Не знаю, який він бос. Але ось як чоловік має дуже специфічні нахили та своєрідні смаки, – Нікі здивовано дивилася на подругу, явно не розуміючи, що та мала на увазі. В її очах завмерло німе питання. – Дорога моя, він відноситься до того типу чоловіків, які трахають все, що рухається, і тільки на своїх умовах. Він хазяїн і вимагає повного підкорення собі. Але готова посперечатися, що твій містер Коулман не відмовиться перепхатися зі мною навіть у підсобці цього клубу, варто мені запропонувати йому це.

– Більше мені робити нема чого, як сперечатися на нього. Кожна людина має своє особисте життя, – зовні спокійно сказала Ніколь, але в душі розуміла, наскільки сильно її почали турбувати слова подруги. Адже ніхто не може знати, що в голові такого, як він. Ще й прихід Ділана Хейза… Якою буде реакція на його заяви, адже явно той нічого доброго не став би говорити про неї.

– Я думаю, що тобі краще звільнитися з ресторану. Якщо він повірить характеристикам від твого колишнього боса... А ти сама розумієш, що той може бути дуже переконливим... То твоєму Алексу на сто відсотків начхатиме на будь-які заборони. І він розпочне наступ першим.

– Я не можу звільнитися… Рік ще не минув. Та й куди мені потім іти. Усі ресторани Лос-Анджелеса для мене закриті.

– А якщо я доведу тобі, що маю рацію у своїх висновках, ти подаси заяву на звільнення?

– Я подумаю над цим, – якось невиразно відповіла дівчина, не бажаючи взагалі думати над таким результатом.

– Нік… Я справді переживаю за тебе, не хочу, щоб ти потрапила на його вудку. Він може бути чарівним. Але йому начхати на почуття та емоції. Для нього важливий лише секс. І я зараз дуже легко доведу це. Але вирішувати тільки тобі самій, як зробити далі. Просто стеж за нами і все зрозумієш.

І після цих слів Карен підвелася з-за столика і рішуче попрямувала до бару. Ніколь спочатку хотілося піти, щоб не брати участь у цьому шоу, але коли вона помітила, як чоловік відреагував на флірт з боку подруги, вирішила все-таки залишитися. Жіноча цікавість зіграла з нею злий жарт.

І хоча вся ця картинка викликала в неї огиду, щось усередині змушувало залишатися на місці. Через кілька хвилин Нікі помітила, як вони попрямували у бік службових приміщень і обережно пішла за ними.

Знову вона на власні очі бачила ту саму хіть, що була властива і Ділану Хейзу, коли він намагався схилити її до близькості. Деякий час дівчина, не відриваючись, спостерігала за цією парочкою. Алекс справді трахав її подругу, як йому хотілося, варто було їй привернути до себе увагу.

Ніколь усією душею ненавиділа таких чоловіків, хоч і зловила себе на думці, що її збуджує їхній секс. Злякавшись своїх фантазій, дівчина не помітила, як штовхнули двері, що ті зачинилися. Але, на щастя, цього ніхто не звернув увагу. Розплатившись за рахунком, вона вибігла з клубу і попрямувала додому. Перебуваючи ще під враженням від побаченого, Ніколь розуміла, що завтра мала розставити всі крапки над «i» з босом, щоб не довелося вимагати звільнення.

На ранок дівчина насилу прокинулася. Цілу ніч їй снилися сни за участю Алексіса. Спочатку вони були наповнені страхом від його вимоги підкорення, а потім зводили з розуму своїм задоволенням. Ніколь розгубилася і хотіла ще на день залишитися вдома. Але відкладати розмову означало б тільки більше себе мучити і накручувати.

Зібравшись силами, вона взяла себе в руки, і навіть без запізнення прийшла на роботу. На порозі її одразу зупинила Адель.

– Ніколь, тебе з учорашнього дня розшукує бос. Він просив одразу тебе зайти до нього, коли ти приїдеш, – її очі світилися розумінням і навіть якимось співчуттям. Просто так господар ніколи не викликав себе.

– А він знає…?.. – Нікі навіть від паніки не змогла домовити своє запитання.

– Так, я вчора сказала йому.

– Дякую, місіс Тейлор. Я зараз залишу речі у службовій кімнаті і вирушу одразу до містера Коулмана.

Все всередині дівчини переверталося від хвилювання та паніки. У голові народжувалися тисячі думок, але яка з них була вірна, вона навіть припустити не могла. За кілька хвилин Нік постукала до кабінету боса і після його короткої відповіді обережно увійшла.

– Міс Флорес! Нарешті, Ви вшанували мене своєю присутністю! – у його голосі звучав якийсь сарказм, але без явної злості чи гніву, що дуже здивувало дівчину. – У мене є до Вас одне єдине питання, на яке я хочу отримати чесну відповідь. Без жодних цих Ваших хитрощів і переведення теми.

Ніколь завмерла від несподіванки після такої заяви, розуміючи, про що їй доведеться говорити. Знову її охопило почуття страху перед чоловіком, що сидів навпроти.

– Я слухаю вас, містере Коулман, – обережно сказала вона, відчуваючи, що голос зрадницьки тремтів.

– Якою є справжня причина Вашого звільнення з ресторану «Cristals»? – він дивився на дівчину суворим поглядом, від якого хотілося втекти і кудись сховатися. – І майте на увазі, я не зазнаю обману! У вас є право вибору – сказати правду і продовжити працювати в ресторані, або знову обдурити і в ту ж хвилину залишитися без роботи. Я даю вам кілька хвилин на роздуми. Сподіваюся, що Ви зробите правильний вибір.