Читати книгу - "Ти не мій брат, Ханна Еванс "
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Артур
" Навіщо так вчинив? Не звик я ховатись, чи боятись чужої думки. Це "втікачка" загнала себе у такі рамки. З яких потрібно її витягати. Для чого, це мені? Напевно, просто жаль дівчину. Життєві обставини сильно вплинула на неї. Ці зміни зашкоджують, насамперед їй... "
- Лінка, це не те, що ти подумала.
Вона перериває мої думки. Говорить і виправдовується, в чому й не сумнівався.
" А значить, боїться осуду. "
- Знаєш Натка, якби я тебе погано знала, то точно не те подумала. А так, пропустимо, чому Артур роздягнений? Уявлю, що то вітер зняв з нього футболку.
Звичайно, не стримуюсь від сарказму.
- Бери вище, "торнадо".
- Артур!
Зло шипить "втікачка".
- Я так і подумала. Але спитати, що у тебе він робить, повинна. Інакше, мій мозок "вибухне", через надлишок інформації.
"Втікачка" тихо здихає і закочує очі. Я далі п'ю свою каву, задоволений сьогоднішнім ранком.
- Значить так, ти, бери свої речі і вали з мого будинку! Через тебе в мене і так, стільки проблем. І ще, краще нікому не кажи про вчорашній вечір, чи сьогоднішній ранок.
Такі слова мене розізлили, я справді хотів піти, дістали її вибрики. Але почувши наступні слова Аліни, передумав.
- А що було вчора і сьогодні? Вибачте звісно, що лізу у ваше особисте життя. Але мені, дуже цікаво... Ви що разом, тобто зустрічаєтеся?
- Що? Ні, звісно ж!
Аліна набивши рот їжею, уважно за нами спостерігає. Я задоволено посміхаюсь.
- Упс, що мені тут сказати?
Кажу навмисне. Бачу багряне обличчя "втікачки". Яка здається, спалить мене своїм поглядом.
- Так, все, досить, йди вже!
- Я не можу.
- Що?!
- Моя футболка через тебе мокра. Чи ти хочеш, аби я таким вийшов з твоєї квартири? Цікаво, що подумають сусіди?
Аліна закашлюється і різко встає. Тоді "втікачка" підходить до мене впритул і впирається рукою в мої груди.
- Артур, ти знущаєшся з мене?!
Від її зухвалості, задкую назад. Через те, що вона торкається до мене, відчуваю жар, який розноситься всім тілом. Непристойні думки лізуть у голову, але я їх проганяю і хапаю її за руку.
- Ти що робиш?
Злякано питає.
- А ти?
Бачу, як вона усвідомлює, що зараз відбувається і відскакує від мене. Після чого, її подруга каже.
- Ви тут розбирайтесь, а я пізніше зайду.
Цілує її у щоку, та йде на вихід.
- Лінка, ти куди?
- Вам потрібно поговорити, зідзвонимось, ок?
- Але...
- Все, па - па.
І виходить з квартири. "Втікачка" стоїть спиною до мене. Я підходжу і шепочу їй біля вуха.
- То що, без подруги, ти не така смілива?
Вона обертається.
- Стій тут, я зараз.
Іде у свою кімнату і виносить якусь футболку.
- Тримай, це батькова, тільки поверни пізніше. Вона для мене багато означає.
В її очах, бачу смуток і біль. Легенько торкаюсь плеча, від чого "втікачка" здригається.
- Пробач, співчуваю. Мені жаль, твого батька.
Тихо виходжу з кухні.
" Здається, я трохи перегнув... Їй потрібно побути одній. Одразу не вийде витягти з такого стану, потрібно це робити поступово. "
Одягаю футболку, куртку, взуваюсь і виходжу з квартири.
На наступний день, не можу до неї додзвонитися. Номер дістав у Арса, ще від нього доведеться викручуватися, пізніше. Зривав дзвінок її дверей, не відкрила. Тоді знову дзвонив до Арса, щоб узяти номер Аліни. Він сказав, що завтра у мене спитає за це.
Пізніше, з'ясувавши причину зникнення "втікачки". Точніше те, що з нею все гаразд. А причину, я так і не дізнався. Лише те, що ночує вона у Аліни.
" Можливо, то на краще? Батько нарешті дасть мені спокій. . "
Але дивні переживання, все - таки лоскочуть мої нерви.
" Так, досить, з нею все добре. Просто, чомусь не хоче зі мною розмовляти. Потрібно, трохи відволіктися. "
Арс пропонував піти сьогодні, на якусь вечірку. Тоді мені було не до того і я відмовився. Але зараз, передумав.
Виходжу з квартири і направляюсь до свого мотоцикла. Раптом, чую звук вхідного повідомлення. Відкриваю і бачу.
" Артур, я тобі вдячна за те, що ти погодився мені допомагати. Але це занадто, не хочу тебе обтяжувати своїми проблемами. Давай зробимо вигляд, що ми з тобою так близько не спілкуємось. Знайди собі дівчину і дай мені спокій. Будь - ласка... "
Стою шокований, від такого її вчинку.
- Вона навіть у очі не наважилась сказати. Написала повідомлення, це смішно.
Це не просто мене засмутило, а розізлило, вивело із себе.
- Ось значить, як? Я просто хотів допомогти... Що ж, гаразд! Хочеш, щоб було так? Буде! Дивись, щоб потім не плакала.
Заводжу спортивний мотоцикл і рушаю з місця. Таким своїм вчинком, вона вивила мене на те, чого б я ніколи не зробив. Їду на великій швидкості до Арса. Сьогодні увечері, дещо зміниться...
- Боюсь завтрашній ранок, тобі не сподобається, "втікачко"...
Приємного читання❤️
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ти не мій брат, Ханна Еванс », після закриття браузера.