Читати книгу - "Мій нестерпний ельф, Настуся Соловейко"

Потягнула за стрічку і вона легко ковзнула на підлогу.

Кришка коробки поволі відкривалася, зсередини лилося тьмяне синє сяйво.

Нарешті я побачила кулон на тонкому ланцюжку. Стебло з маленькими дзвіночками. Конвалія!

Бабуся кожного року саджала конвалії біля мого вікна. Зовсім маленькою, я могла годинами сидіти над ними й вдихати їх ніжний солодкий запах.

Невже він порпався у моїй голові?!

Я стисла кулон у руці та вже збиралася жбурнути його у вікно, коли почула голос Бальмона.

– Цей подарунок допоможе вам, пані Флоро як слід розуміти, що ж таки говорять в Іменджинаріумі.

Я насупилася. Невже це мовний артефакт? Може спершу спитати у Голди? Певно, вона знає.

Пані Шмок покрутила кулон в руці й захоплено вигукнула:

– Так і є, він допоможе тобі не тільки розуміти, а ще й самій говорити. До речі, дорога штучка. Особливо така тонка робота. Сам метал не магічний, проте дорогоцінний. Де взяла?

– Це подарунок.

– Від кого? – вона здивовано вигнула брови.

– Від докучливого ельфа.

– Аааа, ну вони причепливі, якщо хочеш знати мою думку. Так просто не відступають. Схоже, ти йому справді сподобалась.

Від думки, що я можу подобатись головному слідчому Ольфіра мене кинуло в холодний піт.

Вихопивши кулон я підбігла до вікна.

– Куди?! Стій! – закричала Голда – біда тобі до нього! – вона відтягнула мене до софи – і що станеться, якщо ти скористаєшся тим, що тобі справді потрібно? В тебе що, багато грошей? Ні. Надінь і носи. Я б ще за таке переживала! – фиркнула вона.

– Може, ви й маєте рацію, – неохоче погодилася я.

– Нумо, надінь, перевіримо! Квиток вже, певно не діє.

Голда сказала якусь фразу ельфійською і я нічого не зрозуміла.

Тоді наділа на шию артефакт, він приємно зігрівав шкіру.

– Тобі личить!

– Дякую! Ой! – сама не зрозуміла як, однак, з рота вилетіли незнайомі слова, які я прекрасно розуміла.

– От бачиш! А ти викинути! Ця вже мені молодь! – пирхала пані Шмок, як справжнісінька бабця.

Повернувшись до себе побачила, що Йорі сидить на моєму ліжку і маленькими лапками перебирає стрічку з коробки.

Спробувала її в нього забрати та він почав пищати, як скажений, довелось відступити.

– Що ж, якщо хочеш, то грай, але спати у коробку, ти зрозумів?

– Уррррр урррр, – почула у відповідь.

Взяла три магічні конфети й простягнула йому. Дивне створіння зі швидкістю пульсара схопило їх і жадібно запхало до рота.

– Ну, який ти! Я до ванни, коли вийду, ти там! – вказала пальцем на коробку у кріслі.

Йорі блимнув величезними очима.

Коли повернулася він тихенько сопів, зарившись у пух.

Бібліотека

Ерод - Карл