Читати книгу - "Гра у вoйнушку"

Гурам вдруге оголив ніж і виконав прийом хрідолі — грузинського бойового мистецтва. Але як називався цей прийом, ані я, ані він сам не знав. Рух простий та зловмисний — ніж був спрямований у небо. Віра зрозуміла, що Гурамове «повернення» відбулось, і додала: — Вот мой муж, і он вам скажєт!

— Конєчно! Ми отдихаєм. Цєлий год ми работалі, чтоби отдохнуть в етом проклятом мєстє, — Гурам опустив ножа. — Ви думаєтє, что ми скупиє люді, да? Ви думаєтє, мол, как можно здєсь отдихать? — Гурам зупинився, немов дійсно очікував на відповідь, не отримав її і знову заправив ніж за ремінь. — Здєсь елємєнтарно туалєта нєт, чтоби спокойно посідєть і поразмисліть.

Новий «гість» захвилювався:

— Ми же нє зналі.

Та Гурам був уже у своїй стихії:

— Туалєта нєт на дачє, — він на кілька кроків наблизився до полонених, — вот там туалєт, відітє? — і вказав рукою на дерев’яну споруду. — І там всє жітєлі етого посьолка ходят. І у нас графік: когда можно ходіть і когда нєт.

— Нє судітє нас строго! Ето ми нє со зла, — схвильовано сказав Асименко Д.Ю.

Але співчуття другого пілота ще більше роздратувало Гурама: — Нє со зла! — передражнив він. — Цєлий год ми работаєм, чтоби скопіть нє­много дєнєг і машіну купіть. І на морє нє ходім, і в гори тожє нє ходім, только на дачє, гдє кромє нас такіє же скупиє люді отдихают, чтоби ходіть в туалєт трі раза в дєнь. — Гурам поглянув на дружину і з іронічною посмішкою промовив: — А зато у нас будєт машина.

— Гураме! — перебила Віра.

— І когда ми купім ету проклятую машину, на слєдующій год тоже здєсь будєм отдихать, потому что потом нужно в квартірє рємонт сдєлать і етого мальчіка в платную школу отправіть. — Гівіко, який тихо сидів на дереві, не сподобалося, що його ім’я згадують у такому контексті, проте він слухав да­лі. — І женє нужно, чтоб по хозяйству накупіть новую мєбєль, і нужно дєнег копіть, і отдихать здєсь, і хо­діть по очєрєді в туалєт, і думать, чтоб нікто нє ворвался, потому что у туалєта, куда ходят сто чєловєк, нєту двєрєй.

Віра Юріївна зніяковіла. Так, як грузинські дружини поводять себе через виказані грузинськими чоловіками таємниці.

— Я в дєтствє отдихал в Кечхобі, там билі двє­рі, — обличчя у здивованого Нікіфорова А.Г., першого пілота, зробилось таким, наче це було найбільш неймовірним з усього почутого.

Цього хотів Гурам Дарчія? Він мимоволі взяв ініціативу у свої руки й ображено заволав: — Кечхобі!

Уважне вухо зрозуміло б, що тема Кечхобі була болючою в сім’ї Дарчія. Ось послухайте, і самі зрозумієте.

— Чєм ето мєсто нє лучшє? Свєжій воздух, дачі прєкрасниє, поля, гори, озьора здєсь нєдалєко. Дньом прохладно, а ночью холодно, і ето лєтом! І всьо почті даром. — Зрозуміло, наскільки гостро стояла тема Кечхобі? Коли вирішувалося питання про купівлю ділянки в Сіоні, саме в цей час брат Віри Тамаз Кекелідзе купив землю в Кечхобі й палко доводив зятю, щоб той теж обирав Кечхобі як літню «резиденцію». Ясна річ, сестра підтримала брата, і влаштували Кекелідзе нещасному Дарчія Дідгорську битву. Та Гурам Дарчія переміг. Зараз він точно не пам’ятає, як йому це вдалося, яку військову тактику він застосував, та потужну армію Кекелідзе, до якої під кінець битви приєднався тесть, Джумбер Кекелідзе, було показово розбито, і він придбав котедж у Сіоні. А зараз цей російський загарбник доводив перевагу Кечхобі. Та запізно. Сіоньську землю куплено, на ній стоїть маленького розміру котедж, і з цим вже нічого не вдієш. Тому відносно спокійним голосом він продовжив: — Зато будєт у нас новая машина, рємонт і мєбєль, і стіральная машина, і мой син хорошєє образованіє получіт, і будєм ходіть в туалєт лєтом всє вмєстє, — він сказав ці слова й обійняв Віру за плечі. Подумки Віра зраділа, але не показала цього. — А ви хотєлі всьо ето погубіть і всє наши плани к чьорту послать. Расстрєляй іх, Вєра!

Туалет, він же toilet. Якщо по-народному — нужник, виходок, сральник, місце, куди королі пішки ходять. Необхідне місце. За правилами, без туалету не будується жоден дім. Чи то житлові приміщення, чи комерційні. Туалети є у таких місцях, як президентська канцелярія, парламент, палаци принца Іраклія Другого і династії Дадіані у Телаві та відповідно Зугдіді. Інститут туалету не старішає. Його форма не змінюється, і кожен туалет на Землі, так як і кожен об’єкт у світі з чотирма стінами, одними дверима і в кращому разі вікном або витяжкою — носить ім’я туалету. Гадаю, ви знаєте, що означає туалет, тому більше не буду розповідати про його колег.

Ми говоритимемо про один конкретний туалет. Він стоїть у Сіоні. Сіоні — це район, куди приїжджають з різних куточків Грузії і так ходять у місцевий туалет, що не дивляться зверху. Він стоїть тому, що у 1935 році ревком Тіанеті виділив ці землі «Спілці войовничих безбожників» радянської Грузії, а вони, своєю чергою, побудували хатини типу котеджів аби влітку відпочивати тут з родинами. Пізніше недержавну організацію «Спілка войовничих безбожників» позбавили земель, і на них ніхто не заходив. Туалет двадцять років чекав на когось, хто в нього ходитиме, і врешті у 1959 році ворота на подвір’я відчинилися й показався люд. Він