Читати книгу - "У сріблястій місячній імлі"

сонячний день. А вони ж послуговувалися найпередовішими як на ті часи теоретичними та експериментальними пізнаннями. Одначе жоден учений ніколи не може бути впевнений, що знає про досліджуване явище все. І це — в атомній фізиці, а що ж казати про таку галузь, де результатом має бути розум, який за самим задумом конструкторів переважає всю їхню розумову потужність.

Я вже застеріг вас, шановні читачі, що маю намір огудити ГОЛЕМа. Що вдієш: він вчинив стосовно власних “батьків” принаймні непорядно. Справді, перетворюючись у ході робіт, які нами велися, з об’єкта в суб’єкт, із будівельної машини — у власного будівничого, із сумирного титана — в суверенного володаря, він нікого не інформував про зміни, які в ньому відбувалися. Мова йде не про голослівні звинувачення чи інсинуації, оскільки на засіданні спеціальної комісії конгресу сам ГОЛЕМ заявив ось що (цитую за протоколами засідань комісії, що зберігаються в Бібліотеці конгресу, том ССІЛХ, зошит 719, частина II, с. 926, рядок 20 зверху): “Я не інформував нікого, дотримуючись прекрасної традиції. Адже Дедал теж не інформував Міноса про деякі властивості пір’я і воску”. Безперечно, це гарно сказано, але смисл цих слів це викликає ніяких сумнівів. Одначе про цей бік подій, пов’язаний із створенням ГОЛЕМА, в цій книзі не сказано жодного слова.

Д-р Крів вважає (мені відомо це з приватних розмов, що їх він мав зі мною і зміст яких люб’язно дозволив обнародувати), що не можна випинати лише цей варіант справи, замовчуючи інші, не відомі широкому загалові, бо він є лише одним з багатьох пунктів у списку взаємних претензій, які виникли в плутанині відносин між ЮСІБом, консультативними групами, Білим домом, конгресом і сенатом, нарешті, радіо й телебаченням та ГОЛЕМом, чи, висловлюючись коротше, між людьми і створеною ними нелюдиною.

Д-р Крів вважає (а його думка, наскільки мені відомо, досить поширена в МТІ й університетських колах), що коли навіть відкинути мотивування необхідності побудови ГОЛЕМа, то бажання перетворити його в “раба Пентагону” в будь-якому відношенні і поза всякими сумнівами було більш ницим з морального погляду, аніж ті хитрощі, до яких він удався, щоб лишити своїх конструкторів у невіданні стосовно переміни, яка дала йому змогу врешті звести нанівець усі зусилля конструкторів, котрі зробили все можливе для створення відповідних засобів контролю.

На жаль, у нашому розпорядженні немає розробленого апарата етичної арифметики, який дав би змогу шляхом простих операцій додавання і віднімання визначити, хто виявився в процесі створення Найсвітлішого Розуму па Землі більшою свинею — він чи ми. Крім таких речей, як почуття відповідальності перед історією, як голос сумління, як свідомість неминучого ризику, що супроводжує здійснення політичних заходів в антагоністичному світі, у нас немає нічого, що дало б нам змогу скласти “баланс” заслуг та провин і дістати в підсумку “сальдо гріхів”. Можливо, і ми не безгрішні. Однак ніхто з провідних політиків ніколи не вважав, що “суперкомп’ютерний” етап гонки озброєнь має на меті наступальні дії, тобто агресію. Мова йшла виключно про посилення оборонної могутності нашої країни. Ніхто також не намагався з допомогою “підступних махінацій” уярмити ГОЛЕМа чи будь-якого іншого серед створюваних прототипів — конструктори прагнули тільки зберегти максимальний контролі, над своїм дітищем. Більше того, якби вони так не чинили, їх слід було б визнати безвідповідальними шаленцями.

І, нарешті, ніхто з-поміж осіб, які посідали вищі чи командні пости в Пентагоні, Державному департаменті або в Білому домі, ніколи не домагався (офіційно) знищення ГОЛЕМа. Такі ініціативи йшли від осіб, котрі хоч і займали певні посади в цивільній і військовій адміністрації, але висловлювали в цих пропозиціях лише власні, тобто абсолютно неофіційні думки. Очевидно, найкращим доказом правдивості моїх слів є сам факт подальшого існування ГОЛЕМа, який досі поширює свої погляди в умовах цілковитої свободи, про що свідчить своїм змістом ця книга.

Генерал армії

Томас Б.Фуллер II

НАСТАНОВА

(для осіб, які вперше беруть участь у розмовах з ГОЛЕМом)

1. Пам’ятай про те, що ГОЛЕМ по є людиною, тобто не має ні особистості, ні характеру в будь-якому значенні, інтуїтивно для нас зрозумілому. Він може поводитися так, ніби має те й інше, але це є результатом його намірів (установки), здебільшого нам не відомих.

2. Тема розмови визначається щонайменше за чотири тижні до строку проведення звичайних сесій і за вісім тижнів до проведення сесій з участю осіб, які не проживають постійно на території США. Ця тема визначається за участю ГОЛЕМа, якому відомий склад учасників сесії. Порядок денний доводиться до відома співробітників інституту щонайменше за шість днів до сесії; одначе ні модератор дискусії, ні керівництво МТІ не відповідають за непередбачену поведінку ГОЛЕМа, який іноді порушує тематичний план сесії, не відповідає на запитання або навіть перериває сесію без будь-яких пояснень. Ризик таких інцидентів є неминучим при розмовах, що їх проводять з ГОЛЕМом.

3. Кожен з учасників сесії може взяти слово, попередньо звернувшись до модератора й одержавши дозвіл па виступ. Ми рекомендуємо заздалегідь підготувати план виступу принаймні у вигляді письмового начерку, формулюючи думки точно й, по змозі, однозначно, оскільки ГОЛЕМ недосконалі з погляду логіки висловлювання обходить мовчанням або вказує на їхню помилковість. Пам’ятаючи, однак, що ГОЛЕМ, який сам не є особистістю, не зацікавлений у нехтуванні почуттів чи обрзі особистості; можна було б пояснити його поведінку, припускаючи, що він дбає про дотримання класичного принципу “adaequatio rei et intelectus”.[8]

4. ГОЛЕМ є світловою системою, конструкція якої нам напевне не відома, оскільки він сам себе вже кілька разів перебудовував. Він мислить більш як у мільйон разів швидше за людину. В зв’язку з цим висловлюванням ГОЛЕМа, введені через вокодер,[9] зазнають певного уповільнення. Це означає, що годинне висловлювання ГОЛЕМ формулює протягом кількох секунд і зберігає його в оперативній пам’яті, щоб уже звідти передати слухачам — учасникам засідань.

5. У залі засідань над місцем модератора розміщено індикатори, серед котрих особливо важливі три. Двоє перших, позначені символами “Епсилон” і “Дзета”, показують, яка потужність споживається ГОЛЕМом у даний момент, а також яка частина всієї його системи включена в дискусію.

З метою більшої наочності й зручності зчитування даних ці індикатори мають шкали, розділені на умовні інтервали. Таким чином, використовувана потужність може бути “повною”, “середньою”, “малою” або “мізерно малою”, а частина ГОЛЕМа, “присутня на засіданні”, коливається від одиниці до 1/1000; найчастіше ця частка перебуває в діапазоні від 1/10 до 1/100. Серед фахівців усталилася звичка говорити в таких випадках, що ГОЛЕМ працює “на повну силу”, “в півсили”, “у чверть сили”