Читати книгу - "Тонка Тканина, Дроянда"

Все почалося з електронного листа.
Тема: “RAW: документальний проєкт”

Тео поставив ноутбук на стіл перед нею.
— Це не звичайна зйомка. Вони хочуть зняти твою історію. Від першого кроку до теперішнього моменту. Не глянцева версія. А справжня. Як було.

Аліса почервоніла.
— Там будуть мої сльози? Мій страх? Те, як я спала у пальто, бо не мала грошей на опалення?

— Саме це і хочуть. Бо люди побачили в тобі не модель. А відображення самих себе.

Вона мовчала. Думала про перші дні, коли бігала з портфоліо в руках, як її не пускали навіть у передпокої студій.

Тепер — її життя стало фільмом.

Знімальна група прибула вже за тиждень. Режисерка, пані Естер, з сивим волоссям і очима, що бачили душі.

— Мене не цікавить, як ти позуєш, — сказала вона прямо. — Мене цікавить, як ти вижила. І чому ти не зламалась.

Зйомки почались у старій студії, де Аліса вперше фотографувалася — без макіяжу, з надтріснутими підборами.

— Ось тут я збрехала, що маю досвід, — сміється вона в кадрі. — А тут плакала в туалеті.

Вони показали її дім. Її маму. Її дзеркало з написом фломастером:"Ти ще будеш на обкладинці. Але вже є головною в своєму житті."

Через місяць тизер фільму вийшов у мережу.
Назва була проста:
«Тонка Тканина. Історія Аліси»

Коментарі вибухнули.
💬 “Я плакала. Це про нас усіх.”
💬 “Нарешті справжнє обличчя моди — не ідеальне, а людяне.”
💬 “RAW стало рухом.”

І саме тоді Аліса зрозуміла: вона більше не просто модель.
Вона — історія, яку тепер уже ніхто не може стерти.

Можна зламати платформу. Але неможливо зламати голос, який заговорив правдою.