Читати книгу - "Квентін Дорвард"

96

Весталка — в давніх римлян жриця богині родинного вогнища — Вести. Весталки давали обіцянку залишитися дівами до смерті.

(обратно) 97

Амбуаз — знаменитий замок на Луарі, де народився й помер Карл VIII, син Людовіка XI.

(обратно) 98

Область у Бельгії, що належала герцогові Бургундському, Карлові Сміливому.

(обратно) 99

Дені Монжуа (або Монжуа-Сен-Дені) — бойовий оклик французьких королів, яких вважали за повірених абатства святого Деніса.

(обратно) 100

Кале було захоплено англійцями 1347 р. й перебувало в їхніх руках аж до 1558 р. Отже, за королювання Людовіка XI воно було ще англійське.

(обратно) 101

Блаженні миротворці (лат.).

(обратно) 102

Евре — місто в колишній французькій провінції Нормандії (на півночі Франції). Людовік XI призначив де ля Балю єпіскопом Евре.

(обратно) 103

Доктор Драдждаст зауважує щодо цього, ніби карти було винайдено за часів попереднього правління для розваги короля Карла V, коли він утрачав ясність розуму, і вони незабаром стали популярними серед двірських, бо вираз «тасувати карти» при Людовіку XI вживався вже в переносному значенні. Цей самий вираз уживає Дурандарте в зачарованій печері Монтесіно. Ця думка про походження карт викликала найдотепнішу відповідь з усіх тих, що мені доводилося чути, її висловив покійний доктор Грегорі з Едінбурга дуже шановному радникові у Шотландському барі. Він мав довести неосудність особи, розумові здібності якої розглядалися на слідстві. Доктор визнав, що особа, про яку йшлося, чудово грала у віст. «Невже ви серйозно твердите, докторе, — спитав радник, — що особа з видатною здібністю до такої складної гри, яка вимагає чудової пам’яті, розсудливості, вміння комбінувати, може бути не сповна розуму?» — «Я не вмію грати в карти, — сказав доктор із властивою йому мужністю, — але я читав в історії, що карти було винайдено для розваги божевільного короля». Ця відповідь і вирішила справу. (Прим. автора).

(обратно) 104

Міланські панцири, виготовлені майстрами з міста Мілана, в Ломбардії, вважались за найкращі, особливо в XV–XVI ст., коли почали носити виключно панцири замість кольчуг.

(обратно) 105

Орнамент, в якому переплітаються гілля, листя і фантастичні тварини.

(обратно) 106

Філіпп де Кревкер, барон де Корде (або д’Екерд) був на службі в Карла Сміливого. Після його смерті перейшов на службу до Людовіка XI і згодом, вже в королювання Карла VIII, був призначений маршалом Франції. Помер 1494 року.

(обратно) 107

Туазон д’Ор буквально «золоте руно» — почесне прізвище герольда ордену Золоте Руно.

(обратно) 108

Граф-палатин (палацовий граф) — представник німецьких королів при дворах герцогів.

(обратно) 109

«Хай живе Бургундія!» (Франц.).

(обратно) 110

Озерр — місто в департаменті Йонни, а також притока Сени.

(обратно) 111

Тут король натякає на справжню причину, що змушувала його з такою тиранічною жорстокістю наполягати на цьому шлюбові. Слабе здоров’я принцеси залишало мало шансів на те, що в неї будуть діти, і в такий спосіб рід герцогів Орлеанських, який мав би успадкувати французьку корону, через брак спадкоємців був би послаблений чи й зовсім зник би. В одному листі до графа де Даммартана Людовік, кажучи про одруження своєї дочки, пише: «Вони не матимуть клопоту годувати дітей, що народилися б від їхнього шлюбу; але він відбудеться за всяку ціну, хоч би що там про нього казали». — «Історія Франції» Роксолла, т. І, стор. 143, примітка. (Прим. автора).

(обратно) 112

Томас Бекет (1117–1170) — архієпіскоп Кентерберійський. Був призначений англійським королем Генріхом II на канцлера Англії, але згодом убитий вельможами з відома короля. Вважається католицьким святим.

(обратно) 113

Ньюмаркет — місто в Англії, де щороку відбуваються верхогони.

(обратно) 114

Фавіла — король Астурії й Леона, помер 739 р. від рани, завданої йому кабаном на полюванні.

(обратно) 115

А хто ж буде сторожем самих стражів? (Лат.). Із VI сатири римського поета Д. Юнія Ювенала (I–II ст. н. е.).

(обратно) 116

Людовік Орлеанський був регентом Франції під час королювання свого молодшого божевільного брата Карла VI. Він необмежено зловживав своєю владою, марнуючи державні скарби й обтяжуючи народ податками. Проти нього виступив герцог Бургундський, Жан Безстрашний (1371–1419), який спершу відкрито обвинуватив його в державних злочинах,