Читати книгу - "Українська література 17 століття"

Вільні, де приймає постриг у Святодухівському монастирі під ім’ям Мелетія. Тут він працює над перекладом «Євангелія учительного», приписуваного константинопольському патріарху Каліст> (Єв’є, 1616), і «Граматикою» (Єв’є, 1619). 1620 р. Мелетій виголошує казання «на погреб» свого сподвижника

і духовного наставника, видавця «Триноса» Леонтія Карповича. По смерті Леонтія братія Святодухівського монастиря обирає Мелетія своїм архімандритом. Тісні зв’язки між Леонтієм та Мелетієм, високий рівень літературного хисту останнього дозволяють припускати, що Мелетій був автором віршованого «Ляменту» на смерть Леонтія Карповича (Вільно, 1620). В момент.відновлення православної ієрархії {єрусалимським патріархом Феофа-ном .1620, р. Мелетій висвячується на архієпископа пол9цького, єпископа вітебського. і мстйславського; протягом наступних трьох років він пише кілька полемічних і теологічних творів. Звинувачений у підбурюванні православних міщан Вітебська на вбивство уніатського єпископа Йосафата Кунцевича (1623), Мелетій опиняється в стані духовної кризи. Він вирушає в паломницьку і дипломатичну мандрівку по «святих місцях», під час якої веде перетрактації із константинопольським патріархом в українсько-білоруських церковних справах. Повернувшись 1626 р. із свого «хоженія», Мелетій вступає в конфлікт із верхівкою православного духівництва і, перейшовши в унію, пише кілька антиправославних трактатів. ГІомер

27 грудня 1633 р. настоятелем на той час уніатського Дерманського монастиря на Волині.

0 Р Н N OS . Фрагмент.— Подається у перекладі із старопольської мо

ли В. І Крекотня та Р. П. Радишевського, здійсненому за першодруком: 0PHNO52, to iest lament iedyney s. powszechney apostolskiey wschodniey cer-kwie, z obiasnieniem dogmat wiary. Pierwiey z graeckiego na slowienski,

a teraz z stowienskiego na potski przetozony przez Theophila Orthologa,

teyze swigtey wschodniey cerkwie syna. Wilno, 1610.

1 ...д очки сіонськ і...— Сіон — горб в Ієрусалимі, на якому, за Біблією, була резиденція царя Давида, а також храм іудейського бога Ягве. У Біблії Сіон називається містом Давидовим, святою горою, житлом і домом божим, царственним містом божим; в переносному значенні — царство боже на землі і на небі, місце перебування бога- на небесах.

2 ...о дна із удів розпла к а н и х.— Згідно закону Моисея, вдови мають бути під особливим захистом: можуть збирати колоски, що залишилися на полях, їхню худобу чи одяг не молена брати в заставу, їх слід запрошувати на бенкети, супроводжувані жертвами. Християнська церква також декларувала опіку, над вдовами.

3 В а а л (Баал) — давнє семітське божество плодючості, вод, війни.

4 Валаам — біблійний старозавітний персонаж; маг і віщун; під

час переходу стародавніх євреїв через пустиню він мав'проклясти їх на вимогу моавитян, але натомість, з волі божої, благословив їх.

5 За єгипетськими казанами і час пико м...— Перехо

дячи через пустиню із Єгипту, євреї «возропташа» проти Мойсея і Аарона: «Краще було б нам вимерти, враженими від господа в землі єгипетській, коли сиділи ми над казанами з м’ясом і їли хліба досита, бо вивели ви нас у пустиню цю уморити увесь сонм сей голодом» (Книга друга Мойсеева. Ісход, гл. 16, ст. t—4). І згодом: «Хто нас нагодує м’ясом? Згадаймо

рибу, що її ми даром їли в Єгипті, і огірки, і дині, цибулю, і червону цибулю, і часник! Нині ж душа наша висохла, нічого, крім манни, перед очима нашими немає...» (Книга четверта Мойсеева. Числа, гл. 11, ст. 4^6).

6 ... старанність Ілії супроти Ваалових жерці в...— Біблійний пророк Ілія сміливо виступив проти поганства, яке за часів царя Аахава почало поширюватися між євреями. За це зазнав переслідувань.

7 Мамона — у давніх семітів бог багатства; переносно — багатство, земні блага.

8 Василій Великий (бл. 329—379) — християнський богослов, проповідник, єпископ Кесарії Каппадокійської, один з «отців церкви».

9Амвросій М е д і о л а н с ь к и й (Міланський; бл. 340--397) — один з ідеологів («отців») християнської церкви; був намісником північної Італії з резиденцією в Мілані. Прийнявши християнство, став єпископом; дбав про зміцнення церкви, про чистоту догматів, боровся з єресями, зокрема аріанством. Змагався за незалежність церкви від держави; автор богословських трактатів, листів, проповідей, духовних пісень; упорядкував церковний спів.

10 Ієронім Празький (бл. 1380—1416)—чеський реформатор, учений, сподвижник Яна Гуса; засуджений як єретик у Констанці і спалений

11 К і п р і а н (?—258) — карфагенський єпископ, письменник-бого-слов, проповідник, автор послань і трактатів.

|! Августин Блаженний Аврелій (354—430) — християнський богослов, філософ-містик, один з ідеологів («отців») церкви. Розробив учення про тройцю і про відношення людини до божественної благодаті, справив істотний вплив на розвиток католицизму і на всю середньовічну філософію, а згодом на ідеї протестантизму. Головні його твори — «Про місто боже» і «Сповідь».

13 Ноуат (Новат; III ст.) —карфагенський священик; противник Кіпріана, призвідець церковного розколу. На Карфагенському соборі 251 р. Ноуата та його партію було засуджено.

11 Пелагій (бл. 360 — після 418)—християнський чернець; започаткував релігійне вчення, що стверджувало спасенність морально-аске-тичних зусиль людини і заперечувало спадкову силу гріха; було визнане за єресь на третьому вселенському соборі 431 р.

А ф а насій — тобто Афанасій Великий (293—373), александрій-ський патріарх, один з ідеологів («отців») християнської церкви; борець проти аріанства; автор апологетичних, полемічних, догматико-історичних богословських творів, послань і повчань.

18 Кирил о.— Йдеться про Кирила Александрійського (бл. 376—444) александрійського архієпископа і патріарха, автора трактатів і послань догматичного та полемічного змісту.

17 Г ригорій Назіанський (Назіанзин, або Григорій Богослов; бл. 330 — бл. 390) — візантійський письменник, один з ідеологів («отців») християнської церкви, константинопольський архієпископ.

18 А р і й (? — 336) •— александрійський священик; стверджував, що Христос — не істинний бог, а лише «найдосконаліше творіння» бога-отця. На Нікейському соборі його вчення визначено як єресь. У період Реформації ідеї Арія підхопили деякі протестантські секти, зокрема соцініани, очолювані італійцем Фаустом Соціном.

19 М а к е д о н і й — константинопольський єпископ, напіваріанин; його вчення було засуджене другим вселенським собором.

20 Несторій (? — після 690) •— основоположник несторіанства, течії в християнстві, згідно з ученням якої Ісус Христос народився людиною і лише згодом став сином божим (месією). Несторіанство було засуджено як єресь на ефеському соборі 431 р.

Церінт (Керінф; І ст.) —іудейський філософ з Єгипту; переселившись у Малу Азію, заснував єретичну секту, члени якої стверджували, що старозавітний і новозавітний боги неідентичні, що Ісус Христос — смертна людина, мудрець і правдолюб, що народився він од Йосифа і Марії і лише після хрещення