Читати книгу - "Спадкоємці Віанди, Олена Гриб"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– Роксе, ти не з того боку дверей, – роздратовано нагадала Жасмин. – Зникни і поклич Персика. Він завжди знає, що робити.
– У Перса інші турботи, Жас Лі Мін. Відпусти його нарешті. Сьогодні тебе рятуватиму я. – Ален зняв кришку з ящика «Джей Крей» і витяг пузату пляшку віскі. – Сподіваюся, ти не здатна пробити стіну, інакше їхній план увінчається успіхом.
– Їхній план – абсолютне лайно! Тобто… – Жасмин примружилася, бо літери на етикетці знову почали розпливатися. – Щоб врятуватись, я маю набратися як свиня, а набравшись – трощити все підряд, як п’яні асіани з новин? Тупість якась… Самі вони як збиралися уникнути смерті?
Рокс сів поряд, підтягнув її ближче. Відкоркував кілька пляшок і притис горлечко однієї з них до губ Жасмин.
– Я поки що можу про себе подбати. – Вона ніяково перехопила віскі. – Йди. Серйозно. Я жахлива, коли нап’юся. Слово честі, якщо хочеш полоскотати нерви, краще залізь у клітку з горилами.
– Ти не зачепиш мене, асіанко. Ні мене, ні когось іншого.
– Двері замкнені, тож щодо інших згодна. – Ковток вогняною кулею прокотився горлом, але думка про те, що це – ліки, допомогла стриматися і не жбурнути пляшку в стіну. – А з тобою все складно, Роксе. Я ж відплачу за все. Гарантую. Ти пошкодуєш, що народився на цей світ.
Ален обійняв Жасмин за плечі й приготував другу порцію мерзенної погані, що обпалювала рот і мізки.
– Тобто вбивати не будеш? – запитав, стурбовано стежачи за кожним рухом. – Це обнадіює.
– Подивимося. – Жасмин притулилася до нього і заплющила очі. – Про всяк випадок залиши заповіт. Або скоро я напишу його твоєю кров’ю на стіні… – Вона трохи помовчала. – Алене… Дякую. І вибач. Я вже п’янію… Готуйся, тут буде пекло.
– Тобі не вдасться мене здивувати, Жас.
– Молися, щоб так і було, Роксе.
Ален подав третю пляшку.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спадкоємці Віанди, Олена Гриб», після закриття браузера.