Читати книгу - "Гірка правда"

читав її з таким зацікавленням, як тепер... Я - противник всякого тоталітаризму, в тому й лівого - більшовицького, і правого - фашистського, отже й українського (донцовського, інтегрального) націоналізму. Я з занепокоєнням спостерігаю в українській, що на Україні, пресі деякі матеріали, які починають глорифікувати ОУН, УПА, їх "вождів". Так ось мене вразила інформація про те, що в Тернополі головну вулицю "Леніна " перейменовано на "Степана Бандери" Це -наруга з демократичних тенденцій України. Треба було замінити вулицю Леніна на, скажімо, Івана Франка, Лесі Українки, Володимира Винниченка, Михайла Грушевського тощо. Адже Степан Бандера, це провідник радикальнішого відламу ОУН, що створив УПА, організацію, якої треба соромитися українцям ще впродовж багатьох років. І, зверніть увагу, я кажу "УПА", а не члени УПА, бо в тій організації було багато чесних українців, котрі в неї попали таким чи іншим чином.

Але - чому я пишу до Вас? Привід до цього - інтерв 'ю з Дмитром Штогрином. Я не проти інтерв я> з самим Бандерою, коли б він жив, але я проти поширювання в публікованих Вами матеріалах дезинформації. Я не знаю причин появи саме в такій формі інтерв'ю з Дмитром Штогрином, але підозрюю, що це сталося з причини невміння брати інтерв'ю. Той, хто бере інтерв'ю, має обов'язково знати про особу, від якої бере інтерв'ю, а також про її діяльність, погляди, досягнення тощо (див. Барбара Волтерс).

Чому саме я так говорю? Бо ось гляньте: "Не можна ж і донині стверджувати, що під час другої світової війни частина українців були колаборанти фашистів, адже це неправда." Це слова проф. Дмитра Штогрина. То слід би поставити собі запитання: Чи Олена Логвиненко, яка вела розмову з професором, не знає історії, не знає фактів? Чи не чула вона про "ДУН" - Дружини Українських Націоналістів, які йшли, озброєні, разом з німецькими фашистами на СРСР у червні 1941 року? Тобто не знає про батальйони "Нахтігаль" і "Роланд"? Чи, врешті, вона не знає про СС дивізію "Галичина"?

Ну, може й правда, що ті військові частини не були "колаборантами", бо що значить "колаборувати"? Співпрацювати, неначе й на одному рівні. Але в політичній літературі "колаборантами" називають не конче тих, що співпрацюють на одному рівні, бо тоді це - союзники, а колаборанти, це прислужники, нижча категорія, яка, зраджуючи інтереси свого народу, співпрацює, точніше: виконує завдання свого повелителя. Чи не треба було Дм. Штогринові поставити запитання - як же це так: то хто ж були оті відділи? Невже не колаборанти?

Ви, думаю, самі бачите "науковість" таких професорів, як Дмитро Штогрин. Це ж він сам каже, що у США можна "купити" собі кафедру на університеті і з неї поширювати "науки", подібні до презентованої ним. Ще трохи, і вийде, що тільки УПА боролася за інтереси українського народу.

У звязку з цим посилаю Вам копію частини гасла про Україну з "Енциклопедія Брітанніка". З надісланого побачите, що під час Другої світової війни Україну неначе репрезентували тільки відділи ОУН-УПА. Навіть не згадана там мельниківська дивізія СС "Галичина". І, як виходить зі статті, без сумніву підготованої такими "науковцями", як Дмитро Штогрин, не було взагалі мільйонів українців, які полягли в боротьбі проти гітлерівської Німеччини, не було мільйонів солдат-українців, не було українців-офіцерів, генералів, маршалів, не було мільйонів погиблих, не було мільйонів калік, не було мільйонів сиріт, вдів, зболених матерів. Не було, бож вони воювали проти тих, хто організував українські оунівські відділи, що боролися поруч з німцями. І ще. А чи ота школа для офіцерів, що була організована в Закопаному, польському місті, то це було що? - невже підпільна організація проти німців? Це не була колаборація? А "допоміжна поліція"?

Не тільки Вам трапився такий матеріал. Подібне я писав нещодавно редакції "Молоді України"...

Моє писання зводиться до одного: не поширюйте дезинформації шляхом "недороблених" матеріалів, які Вам підсовують деякі люди з діаспори. Не потурайте жодному тоталітаризмові, поборюйте його, підтримуйте демократію. Мені назавжди запам'яталися слова великого українця, ген. Петра Григоренка, які він проголосив на науковій конференції в МакМастерському університеті в Гамільтоні: Я не хотів би дочекатися такої України, яку репрезентує українська націоналістична думка...

В тутешній бандерівській газеті "Гомін України" я натрапив на статейку під заголовком: "Вшануємо двох Тарасів - Шевченка й Чупринку". Не знаю як для кого, але для мене - це профанація Тараса Шевченка, його життя, творчості, його думок, його любові до народу, до України. Його, коли б він жив у більшовицькій Україні, замучив би Єжов, а коли б він жив під владою націоналістів, його б "в ім'я національної ідеї" замучили б посіпаки з СБ., на чолі яких стояв засновник "Сучасності" - Микола Лебедь...

Віктор Поліщук

Повторюю: Ні на цього листа, ні на багато інших я відповіді не одержав. Мій голос був голосом "волаючого на пустині". Україну заливає націоналістична пропаганда, наіоналістична ідеологія.

Від пропаганди - до дій. Така логіка розвитку подій. І оце вже появилася перша націоналістична квітка. Навіть у РУХ-ові (львівському, найактивнішому) дійшло до розламу, вже не вірять ні В. Черноволові, ні М. Гориневі. Наверх випливає новий націоналістичний лідер - Валентин Мороз, котрий заявляє:

... порятунок у націоналістичній революції. Ми ще несемо на собі тягар колоніальної залежності і націоналізм - це якраз той динаміт, який остаточно підірве і поховає навіки цю систему... Ресурси демократичного відродження вичерпано, відбувається поворот до диктатури і ми не можемо з цим миритися... Націоналістичний літак вже в повітрі. Зупинити його не можна, можна лише збити. РУХ піднесе свій авторитет тільки спираючись на націоналістичний рух. І обвинувачувати нас в нацизмі не треба. [517]

Валентин Мороз не є громадянином України, він -громаданин Канади. Але його, всупереч Статутові РУХу, вибрали співголовою львівської крайової ради РУХу. Це його люди силоміць, на зрозок фашистських боївок, розігнали легальні збори РУХу під головуванням ВячеславаЧорновола, б'ючи вікна, застосовуючи фізичну силу. Той же Валентин Мороз, в інтерв'ю для української телепрограми 47 в Торонто, 14.11.1992 р. не забажав дати відповідь