Читати книгу - "Спадкоємці Віанди, Олена Гриб"

Іти за ними не хотілося. Несподівано для себе Жасмин виявила, що погано переносить море, і поспішила всередину – до якої-небудь смакоти, що могла вирішити дев’яносто відсотків проблем.

– Ласкаво просимо! – В першому ж внутрішньому приміщенні її зустріла невисока худорлява дівчина у вбранні а-ля Дикий Захід. – Вперше на Лакі-Ейл? – запитала, приязно усміхаючись. – Це чудове місце, вам там сподобається! Тільки дайте руку, будь ласка. Треба зробити щеплення від кейнериту.

– Може, від кев’єриту? Кейнеріт, наскільки я знаю, видобувають на Ліасі в промислових… Гей! Ви взагалі хто?

Все-таки головоріз-найманець – це чесніше, ніж кілерка, схожа на анорексичного підлітка. Жасмин не відчула у незнайомці загрози. Жоден із інстинктів не спрацював, хіба що татуювання, яке виглядало з-під рукава дівчини, сколихнуло цікавість, адже зустріти двох птахопоклонників за десять хвилин вдається не щодня.