Читати книгу - "Володар Перснів. Частина третя. Повернення короля, Джон Рональд Руел Толкін"

часів. Похідне від цієї форми слово використано в назві Ґномівський Чертог, аби відтворити назву Морія спільною мовою: Фурунарґіан. Це слово означало «ґномівська копальня», проте було вже застарілим. Але «Морія» — слово ельфійське, до того ж дане без любові: адже ельдари, хоч і могли за потреби, під час запеклих війн із Темною Силою та його прислужниками, будувати собі підземні фортеці, проте ніколи не мешкали б у таких оселях із власної волі. Вони любили зелену землю та небесні світила, тож Морія їхньою мовою означає «Чорна Безодня». А от самі ґноми називали її — і принаймні цю назву не тримали в таємниці — Кгазад-дŷм, Дім Кгазадів: такою назвою ґноми величали свій народ, і такою вона була, відколи Ауле дав її тим, кого створив у глибинах часу.

Слово ельфи було вжито як переклад назв квенди, «ті, що говорять», — високоельфійська назва цілого їхнього роду, й ельдари — назва Трьох Родів, які пішли на пошуки Невмирущого Краю та добулися туди на початку Днів (за винятком синдарів). Давнє це слово було насправді єдиним можливим і водночас гарно пасувало до тих спогадів про цей народ, які збереглися серед людей, або ж до витворів людського розуму, що виявилися не такими вже й далекими від істини. Проте слово це «змаліло», і тепер для багатьох воно позначає собою щось гарненьке чи неповажне, настільки не схоже на квендів давнини, наскільки метелики не схожі на меткого сокола, попри те, що жоден із квендів ніколи не мав на тілі крил, адже то було би так само неприродно для них, як і для людей. То був високий і прекрасний народ, старші Діти світу, й ельдари поміж них були королями, котрим тепер не залишилося місця на землі: Народ Великої Мандрівки, Зоряний Народ. Ельфи були рославими, мали світлу шкіру та сірі очі, хоча волосся на їхніх головах було чорне, якщо не брати до уваги золоточолого дому Фінарфіна[92]; а в голосах їхніх уміщалося більше мелодій, аніж у всіх смертних голосах, які лунають зараз. Вони були відважні, проте історія тих, хто повернувся у вигнання на терени Середзем’я, печальна; і хоч у давно відшумілі дні їхні шляхи перетнулися зі шляхами Отців Людей, долі їхні не тотожні. Час правління ельфів давно минув, і нині вони мешкають поза колами світу й ніколи не повернуться.

Заувага щодо трьох назв:

«гобіт», «Грунич» та «Брендівинна»

Слово гобіт — авторський винахід. У вестроні, коли згадували про цей народ, якщо згадували взагалі, вживали слово банакіл — «півмірок». Але населення Ширу та Брі послуговувалося словом кудук, яке годі відшукати деінде. Меріадок, однак, засвідчує, що Король Рогану дійсно вживав слово кŷд-дŷкан — «той, що живе в норі». Тому що, як уже було зазначено, гобіти колись розмовляли близькоспорідненою з рогіримською мовою, й видається можливим, що слово кудук було спрощеною формою кŷд-дŷкан. Це останнє перекладач, із огляду на вже розтлумачені міркування, передав як гольбитла, а гобіт — слово, що цілком може слугувати спрощеною формою гольбитла, якби таке слово існувало в нашій стародавній мові.

*

Грунич. Згідно з родинною традицією, описаною в «Червоній книзі», прізвище Ґалбасі (чи Ґалпсі у скороченому варіанті) походить зі селища Ґалабас, назву якого, за поширеною думкою, можна виводити від ґалаб — «гра» та давнього елемента бас-, більш-менш тотожного з українським -вич. Тому Грунич (це вимовляли як Грунвич) здалося влучним перекладом. Однак, скоротивши Грунвич до Грунич, аби нагадати і про Ґалпсі, перекладач не мав на увазі вказати на зв’язок Семвайза з родиною Домоселів, хоча такий жарт був би цілком у дусі гобітів, якби щось подібне існувало в їхній мові.

Власне, Домій є перекладом слова Глотран — вельми поширеної назви поселення в Ширі, що походить од слів глот — двокімнатне помешкання чи нора — та ран(у) — невелика група таких помешкань на схилі пагорба. Як прізвище воно може бути зміненим варіантом слова глотрам(а) — «селянин». Глотрам — ім’я, що його відтворено як Домосіл, належало прадідові фермера Домія.

*

Брендівинна. Гобітські назви цієї ріки були видозмінами ельфійської — Барандуїн (з наголосом на анд), що натомість походила від баран — «золотаво-коричневе» та дуїн — «(велика) ріка». З погляду сьогодення, Брендівинна здається цілком закономірним перекрученням слова Барандуїн. Але насправді давньою гобітською назвою цієї ріки була Бранда-нîн — «межова вода», що найбільш точно варто було б перекласти як Прикордонна; та завдяки дуже поширеному на той час жарту і з огляду на її колір, цю річку зазвичай називали Бральда-гîм — «пінявий ель».

Однак слід зазначити, що коли Староцапи (Зараґамба) змінили своє прізвище на Брендіцапи (Брандґамба), то перший елемент у цьому слові означав «прикордонна територія», відтак найточнішим перекладом їхнього прізвища було би Межоцапи. Та лише дуже хоробрий гобіт наважився би назвати господаря Цапокраю Бралдаґамба в його присутності.

Мапи

«Тріумфальне завершення... неймовірна робота як з погляду задуму, так і його втілення».

Daily Telegraph

Армії Темного Володаря заполонили увесь світ, а його тінь невпинно розростається. Люди, гобіти, Гноми, ельфи та енти гуртом стають до вирішальної битви. А тим часом Фродо і Сем продираються крізь жахіття Мордору до Судної Гори, у вогні якої вони мають знищити Перстень. Лише тоді можна буде сподіватися на перемогу над лютим Ворогом...

Це приголомшливий фінал епічної трилогії Володар Перснів, якому передували частини Братство Персня і Дві вежі.

«Світ поділяється на тих, хто вже прочитав Володаря Перснів і Гобіта, і тих, хто тільки збирається прочитати ці книги».

Sunday Times

Примітки

1

Див.: Додаток Д. — Ч. З, с. 675.

2

У березні (реті) в Ширському календарі було тридцять днів.

3

Імовірно, це слово було орківського походження й означало «шаркŷ» — старець.

4

Тут наведено (із зазначенням сторінки) кілька посилань на це видання Володаря Перснів (2013 року), а також на 3-тє (2012 року) видання Гобіта.

5

Порівн.: Володар Перснів, ч. 1, с. 415; ч. 2, с. 319; ч. З, с. 394-395: у Середзем’ї вже не залишилося бодай подоби Лауреліни Золотої.

6

Див.: Володар