Читати книгу - "Копальні царя Соломона. Прекрасна Маргарет"

своїй молодій служницю і зрозумів, що хазяйка втекла з іншим. Племінник короля, який сам мріяв стати королем, одружився з англійською служницею! Добре, дуже добре, дорога Інесо. Щодо цього єврея, Джона Кастелла, я гадаю, що все можна залагодити, якщо є гроші, бо ти знаєш, що задарма я нічого не роблю. Таким чином…”

І далі Інеса з дивовижною легкістю продиктувала його пропозицію, як врятувати Кастелла, з якою вже й читач знайомий, і закінчила листа так:

“Ці інквізитори — жорстокі звірі, хоча вони ще більше люблять гроші, ніж кров; усі їхні розмови про боротьбу за чистоту віри — все одно що вітер у горах: вони стільки ж думають про віру, скільки гори про вітер. Вони хотіли катувати цього бідолаху, гадаючи, що із нього посиплються мараведі, але я натякнув там, де треба, і їх фокус не вдався. Дорога, я мушу закінчувати, час іти в справах, але я сподіваюся побачити тебе, як ми домовились, і ми проведемо веселий вечір. Моє вітання одруженому маркізу, якщо ти його побачиш.

Твій Енріке.

Р. S. Моя служба навряд чи буде такою вигідною, як я сподівався, тому я радий щось заробити на стороні, аби купити тобі подарунок, од якого засяють твої чудові оченята”.

— Ось так, — тихо сказала Інеса. — Я думаю, що цього досить, щоб тебе спалили три чи чотири рази. Дай-но мені прочитати: хочу перевірити, чи все тут правильно написано і підписано, а то в такому ділі багато що залежить од почерку. Ну, так буде добре. Тепер ти розумієш, що, коли не виконаєш обіцянки, іншими словами, якщо Джона Кастелла не врятують чи коли комусь стане відомо про нашу маленьку змову, цей лист одразу ж потрапить куди слід, і тоді секретар інквізиції взагалі пошкодує, що він народився на світ. Ти помиратимеш, — додала вона свистячим шепотінням, — поволі, як помирала моя сестра.

— Тисяча дублонів, якщо справа вигорить і ти будеш жити, щоб зажадати їх, — промовив Ізраель. — Я не відмовлюсь од свого слова. Смерть, ганьба і тортури або тисяча дублонів. Тепер йому відомо про наші умови. Зав’яжіть йому очі, сеньйоре Бернальдес, і виведіть його звідси, а то він отруює тут повітря. Але до того, Інесо, піди й заховай листа. Ти знаєш де.

Тієї ж ночі дві постаті, закутані в плащі, пливли в маленькому човні в напрямку до “Маргарет”. Це були Пітер та Бернальдес. Припнувши човна, вони піднялись на борт корабля і пройшли в каюту. Тут на них чекав капітан Сміт. Чесний моряк був такий радий бачити Пітера, що міцно затис його в своїх обіймах. Адже вони не бачились після тієї відчайдушної спроби взяти на абордаж “Сан-Антоніо”.

— Судно готове до виходу в море? — спитав Пітер.

— Воно ніколи не було краще готове, — відповів капітан. — Коли я дістану наказ піднімати вітрила?

— Коли хазяїн судна буде на борту, — сказав Пітер.

— Тоді ми тут загинемо. Адже його схопила інквізиція. Що ви замислили, Пітере Брум? Що ви замислили? Є якийсь шанс?

— Так, капітане, я сподіваюсь, якщо тут знайдемо дюжину міцних англійських хлопців.

— Знайдемо, навіть більше. Але який ваш план?

Пітер усе йому розповів.

— Не так погано, — промовив Сміт, стукнувши важким кулаком себе по коліну, — але ризиковано, дуже ризиковано. Ця Інеса, напевно, гарна дівчина. Я не заперечував би з нею одружитися, незважаючи на її минуле.

Пітер зареготав, уявивши собі цю дивовижну пару.

— Вислухай до кінця, — попросив він. — У цю суботу пані Маргарет і мене повінчають, затим перед заходом сонця я зустрінуся з маркізом Морелла на великій арені, де, як правило, відбуваються бої бугаїв. Ви з п’ятьма-шістьма матросами будете при цьому присутні. Я можу перемогти, можу загинути…

— Ніколи! Ніколи! — вигукнув капітан. — Я не поставлю й пари старих черевиків за цього чудового іспанця. Ви розчините його, як тріску.

— Бог знає! — озвався Пітер. — Якщо я одержу перемогу, я та моя дружина попрощаємося з їх величностями і підемо до набережної, де на нас чекатиме човен, і ви переправите нас на борт “Маргарет”. Якщо ж я загину, ви заберете моє тіло й перевезете таким же чином на борт “Маргарет”. Я хочу, щоб мене забальзамували у вині, відвезли до Англії і там поховали. В будь-якому випадку ви попливете вниз за течією, за вигин річки, щоб думали, що ви відпливли зовсім. Разом з припливом у темряві ви повернетесь і станете позаду цих старих, залишених суден. Якщо хтось запитає вас, чому ви повернулися, скажете, що трьох чи чотирьох ваших матросів не виявлено на борту, тому ви змушені були повернутися по них, або вигадайте ще щось. Затим у разі, коли мене вб’ють, ви з десятком ваших найкращих матросів висадитесь на берег. Місце вам покаже ось оцей джентльмен. Нехай усі перевдягнуться в іспанський одяг, аби не привертати уваги, і нехай добре озброяться. Ви повинні бути схожі на зівак з якого-небудь корабля, що висадилися на берег поглянути на видовище. Я вже пояснив вам, яким чином ви розпізнаєте Кастелла. Як тільки побачите його, кидайтесь до нього, рубайте кожного, хто спробує вас зупинити, ведіть Кастелла до човна й гребіть що є сили до судна. На кораблі повинні вибрати якорі й підняти вітрила, як тільки помітять ваше наближення. Такий план, і сам бог знає, чим це закінчиться. Все залежить від удачі та від матросів. Чи зіграєте ви цю роль задля любові до гарної людини і до всіх нас? У разі удачі ви розбагатієте на все життя.

— Так, — відповів капітан, — і ось вам моя рука. Ми вирвемо його із цього пекла, якщо це тільки в людських силах. Це так само правильно, як те, що мене звуть Сміт. І я це зроблю не задля грошей. Ми так довго тут били байдики, чекаючи на нашу