Читати книгу - "Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес"

«Асенов проти Болгарії» (Assenov v Bulgaria), 24760/94, 28 жовтня 1998 року.

155. Суд нагадує, що у двох випадках при розгляді судом питання про законність ув’язнення пана Асенова у звільненні йому відмовлено на тій підставі, що він був обвинувачений у вчиненні низки тяжких правопорушень і його злочинна діяльність мала характер постійної, внаслідок чого була небезпека, що він у разі звільнення вчинятиме нові правопорушення...

156. ... За таких обставин, Суд вважає, що стурбованість національних органів влади з приводу того, що заявник повторно вчинятиме правопорушення в разі його звільнення, не були необґрунтованими.

157. Суд усе ж нагадує, що заявник був неповнолітнім і, отже, згідно з болгарським законодавством, його могли утримувати під вартою тільки за надзвичайних обставин ... Тож було напрочуд важливо, щоб влада виявила «особливу сумлінність» для забезпечення йому судового розгляду упродовж розумного строку.

Уряд заявив, що для передання справи в суд знадобилося два роки, з огляду на її надзвичайну складність, що вимагало тривалого розслідування. Однак з наявної у Суду інформації постає, що протягом одного із цих двох років, з вересня 1995 року по вересень 1996 року, не вжито практично жодного заходу в зв’язку з розслідуванням; нових доказів не збирали, а пана Асенова допитували тільки одного разу, а саме 21 березня 1996 року ... Більше того, враховуючи важливість права на особисту свободу і можливість, наприклад, виготовити копії відповідних документів, замість того щоб кожного разу посилати до відповідних органів оригінали, численні клопотання заявника про звільнення не повинні були впливати на призупинення слідства й, тому, спричиняти затримку судового розгляду...

158. У зв’язку з цим Суд приймає рішення про те, що панові Асенову відмовили в «судовому розгляді впродовж розумного строку», що порушило пункт 3 статті 5.

«Буамар проти Бельгії» (Bouamar v Belgium), 9106/80, 29 лютого 1988 року.

50. ... Суд зазначає, що тримання неповнолітніх в слідчому ізоляторі не обов’язково суперечать підпунктові (d) ... навіть якщо воно саме по собі не забезпечує «нагляду виховного характеру». Як видно зі слів «з метою» («pour»), «затримання», згадані в тексті, є засобом забезпечення того, що до відповідної особи застосовуватимуть «наглядові заходи виховного характеру», проте застосування не обов’язково має бути негайним. Подібно до того, як пункт 1 статті 5 у підпунктах (с) і (а) визнає, ... — різницю між попереднім ув’язненням та ув’язненням після засудження, так і підпункт (d) ... цілком припускає можливість використання тимчасового тримання під вартою як заходу, що передує режимові виховання під наглядом, але сам не забезпечує виховання в умовах нагляду. Втім, зважаючи на такі обставини, після позбавлення волі належить якомога швидше перейти до фактичного застосування такого режиму в спеціально створеному для цього середовищі (відкритому або закритому) і при достатньому забезпеченні ресурсами.

51. У цій же справі заявника весь час перевозили із слідчого ізолятора в Лантені (Lantin) додому і назад. Лише 1980 року суди у справах неповнолітніх дев’ять разів ухвалювали постанови про його затримання, а потім звільняли в останній день закінчення встановленого законом п’ятнадцятиденного строку або й раніше, і назагал він 119 днів був позбавлений волі впродовж 291 дня з 18 січня по 4 листопада 1980 року ...

52. ...Бельгійська держава зупинила свій вибір на системі наглядових заходів виховного характеру в рамках реалізації своєї політики протидії протиправній поведінці неповнолітніх. Отже, щоб задовольняти умови підпункту (d) пункту 1 статті 5 ... Конвенції, вона була зобов’язана створити відповідні установи, які б відповідали вимогам режиму та освітнім цілям, викладеним в Законі 1965 року,...

Однак жоден із наданих доказів не свідчить, що саме так це і було. На час відповідних подій в Бельгії — принаймні в тому франкофонному регіоні, в якому жив заявник — не було жодної закритої установи, придатної для розміщення неповнолітніх з серйозними відхиленнями в поведінці (highly disturbed juveniles)... Тримання молодої особи в слідчому ізоляторі в умовах фактичної ізоляції і без допомоги з боку персоналу, який би був педагогічно підготований, не можна розглядати як таке, що мало хоч якусь освітньо-виховну мету...

53. Суд доходить висновку, що дев’ять постанов про взяття під варту вкупі не були сумісні з підпунктом (d) ... Наслідком їх безрезультатного періодичного ухвалення, було те, що вони ставали дедалі менш «законними» за змістом підпункту (d) ..., тим більше, що державний обвинувач так і не відкрив проти заявника кримінальної справи за вчинення ним стверджуваних правопорушень.

«Мубіланзіла Маєка і Канікі Мітунґа проти Бельгії» (Mubilanzila Mayeka and Kaniki Mitunga v Belgium), 13178/03, 12 жовтня 2006 року.

99. Другу заявницю взято під варту відповідно до статті 74-5 Закону «Про іноземців (Правила в’їзду, перебування, поселення та висилки)» від 15 грудня 1980 року спочатку до розв’язання питання за її заявою про надання притулку, а пізніше до депортації. На той час у законі не було жодного спеціального положення щодо неповнолітніх. Отже, той факт, що відповідний іноземець є неповнолітнім не мав ніякого значення для застосування положень, які регламентували його або її тримання під вартою.

100. Суд не згоден з доводами другої заявниці про те, що підпункт (d) пункту 1 статті 5 Конвенції є єдиним положенням, яке допускає затримання неповнолітнього. Насправді, воно містить конкретний, але не вичерпний приклад обставин, за яких неповнолітнього може бути затримано, а саме з метою застосування до нього наглядових заходів виховного характеру або з метою допровадження до компетентного судового органу для розв’язання питання.

101. У цій справі підставою для затримання другої заявниці було те, що вона в’їхала в країну нелегально, не маючи необхідних документів. Тому її