Читати книгу - "Гірка правда"

до недавнього часу було те, що я вважав український наіоналізм відмираючим. Я навіть у принагідних розмовах з поляками в Канаді казав їм: Не нервуйтеся, ось ще десять, ще двадцять років, і українського націоналізму не стане, його останні носії за цей час вимруть. Це була моя найбільша в житті помилка. Український націоналізм зберігся на Заході, його залишки весь час жевріли на Україні. В час горбачовської перебудови в СРСР відновилася експансія українського націоналізму на Україну.

Першими рушили туди емісари з ОУН-з, а між ними проф. Тарас Гунчак. Вказівки в цьому напрямі дав ще 1987 р. лідер ОУН-з Анатоль Камінський під час конференції в Нью-Йорку. Тоді він казав: ... нам потрібно концентруватися передовсім на двох справах: 1) розбудувати на належному рівні штаб людей для аналізу і розпрацювання актуальної дійсності на Україні і в Радянському Союзі, для визначення конкретних цілей і вироблення практичних засобів впливу на різні ділянки життя... Найкраще для цього надається "Пролог", за умов відповідної розбудови його апарату.[504] А "Пролог" це і є Тарас Гунчак. Він і почав їздити часто в Україну, влаштувався там на посаду викладача в університеті, почав пропагувати ідеї ОУН. Ось один з прикладів його діяльності на Україні:

В "Літературній Україні" [505] проф. Тарас Гунчак опублікував обширну статтю "Українська політична думка 1920-их років: монархізм, націоналізм, націонал-комунізм." Вже самий наголовок насторожує: в статті не знайшлося місця на українську демократичну політичну думку 1920-х років, неначе вона взагалі не існувала. У статті автор розвиває погляди Дм. Донцова: ...сильніші нації повинні перемагати слабших і накинути їм свій спосіб життя. Дуже важливою тезою в ідеології Донцова є поняття "творчого насильства та ініціативної меншості", як порядкуючих сил.

Аналізуючи цей аспект чинного націоналізму, Михайло Сосновський, автор знаменитої монографії про Донцова, каже, що він відкинув ідеї демократії, лібералізму, гуманізму й соціалізму. Натомість, як основу політично-суспільної організації нації, він висунув засаду "ініціативної меншості, тобто групи людей... яка шукала влади..."

І так далі, і так далі - Тарас Гунчак пропагує на Україні донцовський "чинний", тобто інтегральний український націоналізм. Натомість в інтерев'ю для "Демократичної України",[506] неначе виправдовуючись, каже, що він особисто... не поділяє поглядів Донцова. Він мав рацію лише в 30-х роках. А в журналіста не вистачило хисту, щоб запитати: А в 1940-х роках, коли ОУН-УПА вимордувала сотні тисяч мирного населення? Але це, знаючи діяльність Тараса Гунчака, не викликає сумніву. Він схвалює діяльність УПА. Адже його шефом і наставником був Микола Лебедь -співзасновник (з ким?) "Сучасності", в якій Тарас Гунчак є головним редактором

Врешті ОУН-з перенесла свій, може й неформальний, орган - "Сучасність", до Києва. Так легше просувати ідеї ОУН-УПА. Так легше підготовляти грунт під захоплення влади.

А мене завжди цікавило - на чиї кошти багато разів їздив Тарас Гунчак і товариші в Україну, на чиї кошти організував там видавництво, на чиї кошти там вони живуть, покинувши теплі викладацькі посади в США? Адже ОУН-з не має широкої бази членства, яке б фінансувало цю діяльність. А з неба гроші не падають.

Другою вирушила на Україну ОУН-м, яка теж перенесла з Парижа до Києва свій орган "Українське слово". Там, на Україні, ОУН-м влаштувала й влаштовує різного роду теоретичні конференції, які мають на меті реабілітувати ОУН і підготовити грунт до перебрання в слушний час влади. З цією метою засновано в Києві журнал "Розбудова держави". Назва, як видно, є ремінісценцією органу "матірної ОУН" - "Розбудова нації". Співзасновниками цього журнала стали Микола Плав'юк, котрий є лідером ОУН-м, і Левко Лук'яненко, котрий є послом України до Канади. І знов цікаво - звідки кошти на заснування журналу? Невже з особистих прибутків Миколи Плав'юка і Левка Лук'яненка?

Найпізніше, але зате найбрутальніше рушила на Україну ОУН-б, яка почала організовувати на Україні регіональні конференції українських націоналістів прихильників ОУН фракції Ст. Бандери. Ця ж ОУН-б влаштовує "наукові" й "теоретичні" конференції з метою реабілітувати ОУН-УПА. Відбулася теж загальноукраїнська Конференція Українських Націоналістів, яка 29.111.1992 р. звернулася до Президента України й Верховної Ради з вимогами:

1) визнати на державному рівні визвольні змагання ОУН-УПА збройною боротьбою однієї з воюючих сторін, а її членів - учасниками цієї боротьби;

2) надати їм визначених законом соціальних прав учасників війни 1941-1945 pp. ... [507]

Подібні домагання були формульовані регіональними конференціями українських націоналістів. Учасники Конгресу українських націоналістів (КУН) Подільського краю вимагали:

... відновлення доброго імені ОУН-УПА, як політичної та військової сили, що стійко несла тягар боротьби проти поневолення рідного краю, визнання боротьби українського народу в 40-50 pp. під проводом ОУН національно-визвольним рухом проти окупантів, ствердженим Віденською конвенцією 1949 р. [508]

Навіть, як видно, й тут ОУН ототожнює себе зо всім українським народом.

Чого ознакою є цей, триваючий вже від 1991 року, шум, метушня довкола визнання на державному рівні ОУН-УПА? Чи це нахабність ОУН-б, яку легковажить політична влада на Україні, а чи це ознака слабкості цієї влади?

Від пропаганди ОУН перейшла до дій. Постали партії з виразними націоналістичними програмами. З'їзд Християнсько-демократичної партії України повторює за ОУН, як за паніматкою, домагання на адресу Президента України й Верховної Ради України:

... звертаємося до вас з проханням визнати боротьбу ОУН-УПА як національно-визвольну. Ветеранів УПА реабілітувати та прирівняти в правах з ветеранами Великої Вітчизняної війни та Збройних сил. [509]

Фактичний лідер крайнє націоналістичних утворень -Української національної самооборони та Української національної асамблеї (УНСО і УНА) Д. Корчинський

Долю суспільства ще довго вирішуватимуть