Читати книгу - "Віннету І"

— Справді? Тоді скажіть нам, хто ви такі і що вам потрібно у кайова?

— Я працюю в агентстві.

— В агентстві? Послухайте мене, це найгірше з усього можливого! Не ображайтеся, але задля вашої ж користі хочу попередити, що агентів червоношкірі особливо не люблять, бо…

Він зупинився, вагаючись, чи продовжувати, а тому договорив замість нього я:

— …бо вони дуже часто обманюють. Це правда.

— Мені приємно почути від вас самого, що агенти — це зловмисники! — засміявся він. — Саме кайова найбільше потерпіли під час останніх операцій. Якщо хочете, щоби вас трохи покатували до смерті, то їдьте, куди збираєтеся! Ваше бажання відразу ж виконають!

Жінка племені квамічан на каное. Британська Колумбія, прибл. 1910 рік. Фото Едварда Киртіса. Бібліотека Конгресу США.

— Без цього я можу обійтися. Запевняю вас, сер, навіть якщо червоношкірі не зустрінуть мене привітно, то згодом, коли довідаються, що сáме мені потрібно, стануть моїми найкращими друзями. Бо я добився, щоб їм компенсували втрати за попередні випадки, їм привезуть усі обіцяні товари, і я хочу повідомити, де сáме їх можна буде отримати.

— Це ж треба! Ну тоді ви справді біла ворона! — здивовано вигукнув він. — У такому разі вони, напевно, нічого вам не зроблять. Але навіщо вам червоношкірий?

— Бо я не знаю мови кайова. Це мій перекладач із племені пауні, він знайомий із Танґуа.

— Гаразд! Тоді у вас все чудово, і моє попередження було зайвим. Але я мусив попередити вас, бо Танґуа й справді страшенно лютий на всіх, хто не належить до кайова.

— Чому? — запитав я.

— Останнім часом йому страшенно не щастило, — розповів мій співрозмовник. — Апачі напали на нього й викрали кілька сотень коней. Він кинувся переслідувати їх. Але їх було втричі, а то й учетверо більше, тож вони перемогли його. Та й цього би не трапилося навіть за такої кількісної переваги, якби апачам не допомогли білі. Один із цих білих скалічив Танґуа. Цього чоловіка звати Вбивча Рука, і своїм кулаком він може повалити додолу найсильнішого. Але це йому не допоможе.

— Червоношкірі будуть мститися?

— Звичайно. Він прострелив Танґуа обидва коліна, це жахлива доля для воїна-вождя! Він не заспокоїться, аж поки цей Убивча Рука разом зі своїм другом Віннету не будуть у його руках.

— Віннету? — я прикинувся, що нічого не знаю. — А це хто такий?

— Юний вождь апачів, який розклав табір приблизно за три дні їзди звідси. З ним є білі, і частина кайова їздили туди, щоби заманити апачів і білих до пуебло.

— Хіба білі й апачі будуть такі дурні, щоби втрапити до пастки?

— Можливо. Танґуа впевнений у цьому. Він виставив військові патрулі з того боку, з якого вони мають прийти. Ці люди пропали. Одного з них навіть уже впіймали. Це друг Убивчої Руки. Він називає себе Семом Гоукенсом. Дивакуватий чоловік, який постійно сміється і поводиться так, ніби це не йому загрожує смерть.

— Ви бачили його?

— Я саме був там, коли вони привезли його, кинули на землю зв’язаним, і так він пролежав десь годину. А потім вони забрали його на острів.

— На острів?

— Так. Це острів на річці Солт-Форк, дуже близько від берега, на відстані кількох кроків від пуебло. Кайова використовують його як в’язницю і добре охороняють.

— Ви розмовляли з полоненим?

— Лише перекинувся кількома словами. Я запитав, чи можу зробити щось для нього, тоді він привітно засміявся і сказав, що хотів би випити ряжанки і чи я не міг би зганяти до Цинциннаті[44] і привезти йому склянку. Дуже дивакуватий чоловік! Хоча поводяться з ним непогано, бо Вбивча Рука має у себе заручника — полоненого кайова. Тільки Сантер намагається попсувати життя полоненому.

— Сантер? Це звучить як ім’я білого? У кайова є зараз ще якісь білі?

— Тільки цей, він називає себе Сантером. Страшенно огидний чоловік. Він учора приїхав разом із червоношкірими, які заманювали Віннету до пуебло, і відразу ж взявся до полоненого. Ви познайомитеся з ним, коли будете в поселенні.

— Цей Сантер гостює у вождя, чи йому виділили окремий намет?

— Йому виділили окремий намет, але не поряд із наметом вождя, що вважається ознакою особливої прихильності, а якусь старезну шкіряну хижу на самому кінці села. Отже, вождь не надто радий його бачити.

— А ви не могли б точніше описати мені, де саме живе Сантер?

— Навіщо? — запитав торговець. — Ви самі