Читати книгу - "Жовтий ліхтар, або Відьми грають чесно!, Олена Гриб"

– Де ж вино? – я спробувала взяти жартівливий тон, гостро відчуваючи, що від правди відкрутитися не вдасться.

Гент без натяку на посмішку вказав на високу пляшку і два келихи, які стояли перед Дзеркалом.

– Це місцеве. Підійде?

Я кивнула. Надто вже рішуче він був налаштований, та й усі приготування… Неначе ми прощалися?

Але я не хотіла розлучатися!

Ця думка так вразила мене, що я застигла на місці, намагаючись її зрозуміти. Такого просто не могло статися! Рена – одиначка, для неї важлива лише сім’я. При чому тут якийсь гартонець?! Чи… Як сказав Няв?.. Поповнення? Ні, я ніколи не ставилася до Гента інакше, ніж до… до кого? Друга? Чи чоловіка?

«Ти навіть не намагалася з ним подружитися, тому що…» – проклятий внутрішній голос раптом намірився розставити все по своїх місцях, однак я безжально його заглушила.

Немає потреби повторювати те, що мені відомо!

– Стій!

Гартонець здивовано подивився на мене.

– Це зайве, – я кивнула на Дзеркало Таємниці. – Можна використовувати й слова.

– Бувають речі, про які важко сказати.

– Варто спробувати.

Він зітхнув:

– Це твій день, Рено.

– Тоді разом?..

– Це смішно.

– Це мій день. – Я підбадьорливо усміхнулася.

Нарешті й на його губах з’явилася усмішка.

– Моє повне ім’я – Геданіот.

– Я не вдова.

Ось і маленький обмін таємницями. До речі, до чого тут ім’я? Геданіот… Так звуть правителя Гартона, і що?

Гартона?! В країні воїнів ніхто не сміє давати дитині ім’я, яке належить правлячій династії. Це немислиме блюзнірство, і порушникам немає порятунку. Імен усього дванадцять – Гелайм, Грайт, Горвал, Геданіот… Тепер додалося тринадцяте – Вімейн, незаконнонароджений брат нинішнього короля.

І все, про що раніше говорив Гент, мало значення. Його становище, вчинки, мотиви…

Боги, яка ж я… відьма, так.

Він проводжав Арголіна разом із Його Величністю Малдрабом Четвертим і випадково потрапив у портал. Зайнявся кіньми, адже ніхто з нас у цьому не розбирався, і ми з Нявом назвали його кучером. Арголін підтримав жарт, а в Пустці було не до одкровень.

Здається, Гент теж не відразу зрозумів сказане мною… дурненький! Лан врятував його, зробивши вампіром. У нього було три дні до повного перетворення, тому він і поспішив із весіллям! Геданіот-людина помер би, залишивши вдову – мене. Залишивши законну королеву!

Але час підвів. Ми одружилися занадто пізно.

І що тепер?

– Це буде складно.

Начебто я не знала! У Гартоні ніколи не сприймуть відьму і не-людя. Щоправда, мені ж не потрібен трон…

– Чому ти мовчиш, Рено?

Гарне запитання… Ми позбулися таємниць, проте не сказали головного. Момент упущено, а далі почнеться все за старим планом. Боги, як виправити ситуацію? Правильно казав той старий, треба цінувати відвертість!

– Ходімо?

– Ходімо. – Я відчувала, що коли ми переступимо поріг Храму Смерті, вороття не буде, тому взяла Гента за руку і потягла до темного провалу, в якому колись відбивалися таємниці королів. – Ходімо туди!

Ми йшли швидко, майже бігли – не хотілося передумати в останню мить. Мені лиш хотілося сказати… що саме сказати, я сама пока не цілком усвідомлювала.

Не варто було замружуватися, роблячи вирішальний крок! Під ногою дзвякнув келих, а наступної миті цей нестерпний гартонський… ну так, правитель, мав нахабство мене поцілувати. І самовпевнено заявити:

– Я ж казав, не можна все виразити словами!

А з темної глибини Дзеркала безтурботно усміхалися наші відображення. Точніше, наші бажання.

– Нічого собі! Про мене мріє повелитель Гартона… Який заголовок для поеми!

– Мені пощастило набагато більше. – Гент невимушено висмикнув корок із пляшки і наповнив келихи. – Мене обрала остання відьма… Ні, єдина відьма!

– Гартон буде в захваті, – без особливого ентузіазму додала я. – Для повного щастя там тільки жовтих ліхтарів не вистачає.

– Навіть не сумнівайся!

І, дивна річ, я йому повірила.

Про інші пригоди деяких героїв цієї історії можна прочитати в романі "Гра в чужу брехню" - https://booknet.com/uk/book/gra-v-chuzhu-brehnyu-b362500

Про минуле деяких персонажів - у романі "Гра в чуже життя" - https://booknet.com/uk/book/gra-v-chuzhe-zhittya-b304024

Якщо вам сподобалась ця історія, будь ласка, не забувайте про «вподобайки» та коментарі. 

Щоб дізнаватися про новинки, підписуйтесь на мою авторську сторінку і приєднуйтесь до мене в соцмережах.