read-books.club » Сучасна проза » Тягар пристрастей людських 📚 - Українською

Читати книгу - "Тягар пристрастей людських"

179
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Тягар пристрастей людських" автора Сомерсет Вільям Моем. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 160 161 162 ... 212
Перейти на сторінку:
саме змушує нас покохати когось, та що б це не було, лише воно має значення; а якщо цього немає, його не замінить ані доброта, ані шляхетність чи ще щось таке.

— Я схильна думати, що якщо ви колись кохали мене, то кохаєте й досі.

— Я теж схильний так думати. Пам’ятаю, як вірив, що це кохання триватиме вічно. Відчував, що краще помру, ніж житиму без вас; я мріяв про час, коли ви втратите красу, вкриєтеся зморшками і не будете подобатися нікому, — тоді ви станете тільки моєю.

Мілдред не відповіла, але незабаром підвелася і сказала, що йде спати. Потім дівчина сором’язливо усміхнулася.

— Сьогодні Різдво, Філіпе, невже ви не поцілуєте мене на ніч?

Хлопець засміявся, ледь помітно зашарівся і поцілував Мілдред. Потім вона зникла у спальні, а він узявся за книжку.

96

За кілька тижнів не забарилася криза. Філіпова поведінка довела Мілдред до кульмінації незрозумілого роздратування. У дівчини всередині вирувало безліч різних емоцій, і настрій легко змінювався. Мілдред здебільшого залишалася наодинці й обмірковувала своє становище. Висловити свої почуття словами дівчині не вдавалося, адже вона сама не розуміла їх до кінця, але дещо застрягало в голові й перетворювалося на нав’язливу думку. Філіпа вона ніколи не розуміла, і він не надто їй подобався, але приємно, коли такий чоловік був поруч, адже він здавався Мілдред справжнім джентльменом. Те, що його батько був лікарем, а дядько священнослужителем, справило на дівчину враження. Вона трохи зневажала Кері через те, що він дозволяв їй крутити собі голову, і водночас за його присутності ніколи не почувалася спокійно — розслабитися не вдавалося, бо Мілдред здогадувалася, що юнак засуджує її манери.

У перші дні свого життя в маленькій квартирці дівчина була виснажена та присоромлена. Вона раділа, що їй дали спокій. Як приємно було не думати про комірне, їй не доводилося виходити на вулицю за будь-якої погоди, а нездужаючи, можна було спокійно полежати в ліжку. Мілдред ненавиділа своє колишнє життя. Як жахливо вдавати улесливість та люб’язність; навіть тепер Мілдред плакала, жаліючи себе, коли згадувала про грубість чоловіків та їхню брутальну мову. Утім, ці спогади навідувалися до неї нечасто. Дівчина була вдячна Філіпові за порятунок, а від згадки про те, яким чесним він був і як кохав її, коли вона жахливо з ним поводилася, Мілдред навіть відчувала щось схоже на каяття. Віддячити йому було нескладно. Для неї це взагалі була дрібниця. Дівчина здивувалася, коли Філіп проігнорував її натяки, але просто здвигнула плечима: хай собі гне кирпу скільки йому хочеться, їй байдуже; мине трохи часу, і він сам помиратиме від бажання, а тоді буде її черга відмовлятися; якщо він думає, що для неї це велика втрата, то дуже помиляється. Мілдред не сумнівалася, що має над Філіпом владу. Він був справжнім диваком, але вона знала його як облупленого. Як часто він сварився і присягався, що більше ніколи з нею не бачитиметься, а потім приповзав на колінах і благав пробачити. Приємно було згадувати, як він плазував перед нею. Кері готовий був цілувати землю, якої торкалася її нога. Мілдред бачила, як він ридав. Вона чудово знала, як із ним поводитися: не звертати на нього уваги, вдавати, наче не помічаєш перепадів настрою, без жалю залишати самого, — і тоді, жодних сумнівів, зовсім скоро він знову підлабузнюватиметься. Дівчина частенько радісно посміювалася, згадуючи, як змішувала його з болотом. Її розгульне життя скінчилося. Тепер вона знала чоловіків і не хотіла мати з ними нічого спільного. Мілдред готова була зупинитися на Філіпі. Що там не кажи, а він був джентльменом в усьому, а на це не так просто начхати, еге ж? Хай там що, можна не поспішати, а робити перший крок вона не збиралася. Мілдред подобалося, як Філіп прив’язався до дитини, і водночас це смішило її: як кумедно надавати такого значення чужій дитині. Жодних сумнівів, він справжній дивак.

Утім, дещо дивувало Мілдред. Вона звикла до Філіпової запопадливості: раніше він залюбки зробив би для неї що завгодно; варто їй було сказати щось грубе, і він упадав у відчай, а від доброго слова приходив у захват. Тепер він був геть іншим, і Мілдред казала собі, що останній рік змінив його не на краще. Їй ніколи не спадало на думку, що почуття юнака до неї могли змінитися, тож дівчині здавалося, наче він лише вдає, що не звертає увагу на її поганий настрій. Коли Філіпові хотілося почитати, він просив її помовчати, а Мілдред не знала — гніватися чи ображатися. Зачудувавшись, вона не робила нічого. Потім під час якоїсь розмови Кері нагадав, що їхні стосунки неодмінно повинні залишитися платонічними; а дівчина, згадавши про випадок зі свого нещодавнього минулого, вирішила, що він боїться її вагітності. Вона щосили намагалася його заспокоїти, але це нічого не змінило. Мілдред була з тих жінок, які не можуть зрозуміти: не всі чоловіки так переймаються стосунками між статями, як вони самі; її спілкування з чоловіками обмежувалося сексом, тому дівчина не знала, що у протилежної статі бувають інші інтереси. Їй спало на думку, що Філіп закохався в когось іншого, і вона взялася випитувати його, підозрюючи медичних сестер у шпиталі чи жінок, із котрими він зустрічався в місті. Однак вигадливі запитання дозволили Мілдред дізнатися, що в родині Ательні немає нікого небезпечного, і переконали, що Філіп, як більшість студентів-медиків, не зважає на стать медичних сестер, із якими працює пліч-о-пліч. У його свідомості вони асоціювалися з легким запахом йодоформу[304]. Філіп не отримував жодних листів, а серед його речей не було фотографій дівчат. Якщо він у когось закохався, то вправно приховував це; на всі запитання Мілдред Кері відповідав чесно і, вочевидь, не здогадуючись про її справжню мету.

«Не думаю, що він закохався у когось іншого», — вирішила вона нарешті.

Це трохи розрадило дівчину, адже тоді Філіп, безумовно, досі кохає її, але його поведінка залишалася чудернацькою. Якщо він збирався так із нею поводитися, навіщо тоді запропонував жити в цій квартирі? Це якось неприродно. Такі жінки, як Мілдред, не замислювалися про співчуття, шляхетність чи доброту. Єдиний висновок, який вона зробила: Філіп — справжній дивак. Потім дівчина вбила собі в голову, що він поводиться так, намагаючись бути лицарем; її уява живилася перебільшеннями з дешевих романчиків, і Мілдред знаходила для поведінки Кері романтичні пояснення. У її фантазіях безладно скупчилися історії про трагічні непорозуміння, очищення вогнем, первісно чисті душі та смерть

1 ... 160 161 162 ... 212
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тягар пристрастей людських», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тягар пристрастей людських"